Читать книгу Автомобіль. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 11

Достатньо активне автомобілебудування вдалося налагодити ще одному славетному петербуржцеві – А. П. Лесснеру, який мав власний машинобудівний, чавуноливарний та котельний завод. Він випустив загальною кількістю 13 моделей автомобілів, серед яких були вантажівки, автобуси, пожежні машини.

У Лесснера не бракувало як прихильників, так і недоброзичливців. Останні не раз намагалися довести, що він «нічого серйозного не зробив, а просто придбав у фірми «Даймлер моторен Гезельшафт» право на використання її патентів, виписував з Німеччини деталі та цілі вузли до «мерседесів» і складав з них автомобілі». Такі висновки робилися, очевидно, тому, що в ті роки достатньо відомою була німецька фірма «Даймлер і Лесснер». Однак насправді автомобілі «лесснер» мали власну, оригінальну конструкцію, і спільним з «мерседесами» у них був тільки їхній справжній «батько» – талановитий конструктор Борис Григорович Луцькой.

Але, мабуть, найбільше суперечок і навіть скандалів точилося навколо імені І. П. Пузирьова, який заснував у 1909 році «Російський автомобільний завод». Пузирьов, який бачив засилля іноземців у вітчизняній промисловості, був захоплений благородною метою запропонувати «суто російський проект» – «щоб завод виробляв абсолютно і цілком самостійно усі автомобільні частини з російських матеріалів, російськими робітниками і під керівництвом російських інженерів».

Окрім того, він мріяв зробити таку машину, яка добре «почувалась» би в наших умовах.

Основна модель заводу – А 28–40 – була досить простою за побудовою, мала солідний запас міцності, хоч про неї і говорили, що вона дещо важкувата. Машині була притаманна висока прохідність (це був своєрідний «джип») та ряд інших високотехнічних якостей.

Однак І. П. Пузирьову не щастило. Важко було боротися не лише із зарубіжними фірмами, які користувалися легким доступом на російський ринок, але й з упередженим ставленням до автомобілів вітчизняного виробництва з боку заможних замовників. Крім того, репутацію явно підірвали численні чутки про те, що перші машини Пузирьова насправді були зібрані нібито із закордонних запчастин і в подальшому значно програвали навіть поганеньким зарубіжним машинам, особливо щодо конструкції. Про це писав журнал «Автомобіліст», а друкованому слову тоді вірили свято.

Завод Пузирьова поступово занепадав, замовлень надходило дуже мало. Становище ускладнилось після сильної пожежі, яка знищила у січні 1914 року основні цехи, вісім готових машин і 15 комплектів готових до складання деталей. Очевидно, російське виробництво Пузирьова комусь дуже заважало. Звернення конструктора до влади теж було безуспішним…

«Руссо-Балт-С 24–35» 1912 року з кузовом «лімузин»