Читать книгу Автомобіль. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 8

В Російській імперії колискою автомобілебудування стало місто Санкт-Петербург, тодішня столиця. І це було цілком природно, адже саме сюди стікалась з усієї Європи інформація про технічні новації, тут жили найбільш підготовлені спеціалісти, сюди надходили з-за кордону дивовижні екіпажі, які не потребували для упряжу коней. До початку Першої світової війни Петербург залишався центром автомобільного життя держави.

Перед тим, як з’явився власний російський автомобіль, у життя росіян поступово входила іноземна «чудо-машина». Це відбувалося, незважаючи на шалену протидію консерваторів.

Перший «авто-іноземець» проїхав знаменитою Дерибасівською вулицею Одеси. Це був «Панар-Левассор». Дещо пізніше машини з’являються в Петербурзі, – їх, звичайно, привозять з-за кордону. Один мешканець Уральська купив собі автомашину, перебуваючи в Парижі. Авто ще не встигли доставити, а губернатор міста вже заборонив власникові їздити ним по місту. Коли ж через цілий рік автомобіліст усе ж таки ризикнув проїхатися по вулицях, йому заявили, що в разі повторення подібного скандалу машину буде відібрано, а господаря притягнуто до відповідальності. Однак прогрес ніколи не стоїть на місці. Автомобіль завойовує дедалі більше прихильників. Далекоглядні люди приходять до однозначного висновку: за автомобілем – майбутнє!

Руссо-Балт-К (кузов типу дубль-фаетон)

Вітчизняне авто з’явилося через 10 років після знаменитих винаходів німецьких інженерів Г. Даймлера і К. Бенца. У нас «батьками» «чуда на колесах» стали два петербурзькі конструктори – лейтенант військово-морського флоту у відставці Євген Олександрович Яковлєв (1823–1880) і гірничий інженер Петро Олександрович Фрезе (1844–1918). Обидва були цілком заможні люди, судячи з того, що одному належав «Перший російський завод гасових і газових двигунів Є.О. Яковлєва», а другому – «Акціонерне товариство з побудови екіпажів Фрезе і К^о».

Є відомості, що російський автомобіль з’явився ще раніше, ніж машина Г. Даймлера та К. Бенца – у 1882 році. Подейкують, що відомий промисловець Путілов з групою інженерів збудував саморушний візок з бензиновим двигуном і роз’їжджав на ньому в одному з приволзьких міст. Проте, на жаль, немає вірогідних даних про цю конструкцію. Тому першим російським автомобілем вважається все ж таки машина Яковлєва і Фрезе.

Головну місію у створені російського автомобіля взяв на себе Яковлєв. Він, спираючись на досвід Карла Бенца, виготовив двигун. Екіпажну ж частину замовив фірмі Фрезе. Головний конструктор фірми Петро Георгійович Арсеньєв розробив кузов, раму, оригінальні підвіску коліс та рульове управління, які не грунтувалися на запатентованих К. Бенцем винаходах.

І от у травні 1896 року російський автомобіль «виїхав у світ». Він мав двомісний кузов, важив близько 300 кілограмів і міг розвивати швидкість до 20 км/год.

Іноземці не раз змушені були «знімати капелюха» перед російськими автомобільними кузовами. Це підтверджувалось і нагородами, що їх вручали росіянам на міжнародних автомобільних виставках. Цікавий такий факт: на одній з виставок, яка відбулася в Петербурзі 1913 року, серед експонатів були представлені п’ять легкових автомобілів «мерседес» з кузовами, петербурзької екіпажної фабрики «Брейтігам». І глядачів, і членів журі буквально підкорила славна п’ятірка «мерседесів», завдяки вишуканості форм і обробки, оформленню і при цьому достатній міцності.

Російські кузови явно лідирували в світі, і це пояснюється тим, що вітчизняне кузовобудівництво базувалося на багатому досвіді кінно-екіпажного виробництва. Перш ніж був налагоджений випуск власне автомобілів, численні фабрики зуміли налагодити виробництво першокласних кузовів.

* * *

Після того, як російський автомобіль побачив світ, лише одна екіпажна фабрика «Фрезе і К^о» зробила спробу організувати випуск як легкових, так і вантажних машин. І з 1901 по 1904 рік вона виготовила кілька десятків машин, випробувала експериментальні тролейбус і автопоїзд з електротрансмісією та активними причепами. Був випущений і пожежний автомобіль «Фрезе». Але розмахнутися на повну силу не вдалося: на заводі стала відчутною слабкість виробничої бази.