Читать книгу Автомобіль. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 7

Автомобіль К. Бенца спочатку був триколісним. У 1888 р. Бенц будує «Комфортабль» – чотириколісну машину з більш потужним двигуном і коробкою передач. Швидкість цього авто досягла 25 км/год. Невдовзі винахідник починає випускати такі машини на продаж, причому експортує їх у Францію, де вони мають значний успіх. А Німеччина у той час ще «не прийняла» автомобіль. Тому спочатку не знайшов визнання на своїй батьківщині і Даймлер. Його машини також припали до вподоби французам. Роботами Даймлера зацікавилися промисловці з Парижа – Р. Панар і Е. Левассор. Даймлер передає їм право на виробництво, і вони, після внесення в конструкцію істотних змін, починають випускати його автомобіль.

Поступово серійне виробництво автомобілів з бензиновими двигунами розгортається в багатьох країнах світу. Знаменитий нині французький завод «Пежо» починає виробляти автомобілі в 1892 році. У 1899 році з’являється ФІАТ. Ця назва розшифровується так: завод італійських автомобілів в Турині. У США першу серію автомобілів випустила фірма «Дюреа» взимку 1895–1896 років. В цей же період, нарешті, і в Німеччині у місті Айзенах починає працювати завод, який випускає авто.

Перші автомобілі зовні майже не відрізнялися від кінних екіпажів. Малопотужний двигун розташовувався під сидінням водія та пасажирів, було ще маленьке кермо, зовсім не схоже на сучасне, – важіль, що нагадував ручку шарманки чи музичної шкатулки. Їздити на цьому кінному візку було не дуже приємно. «Галасливі» машини пересувалися помалу, при цьому добряче підкидаючи пасажирів, «перелічуючи» на своєму шляху буквально кожну грудку. А вже про надійність і говорити не доводилося. Складалося враження, що не водій керує машиною, а якраз навпаки. Але, незважаючи на всі перешкоди, авто дедалі більше вторгалося в життя людей. А от хто відразу зненавидів «моторні візки», так це коні. Їх опановував справжній жах, коли назустріч рухалося це незнайоме «чудовисько», вони скаженіли, ставали дибки, іржали, кидалися врізнобіч. Це нерідко призводило до неприємностей. Тоді на коней почали надягати невеликі козирки, що закривали тваринам бічний огляд, – шори. А в США, щоб не дратувати коней, навіть запропонували автомобіль, який був дуже схожий на дитячу іграшку-коника: спереду прикріплялась кінська голова і шия в натуральну величину, зроблені з гуми. Ця бутафорія не тільки коням, а й людям здалеку нагадувала звичайний кінний екіпаж.

Незабаром, однак, почався етап удосконалення автомобіля. Двигун, який спочатку розміщувався ззаду автомобіля, перемістився вперед, його почали встановлювати на передньому шасі і закривали спеціальною кришкою – капотом. Це сталося тому, що зросла потужність, а відповідно – маса і габаритні розміри двигуна, йому стало «тіснувато» під заднім сидінням. До речі, і умови для охолодження там були не ідеальними. Автомобіль «Панар-Левассор» 1895-го року став першим, в якому двигун «перекочував» у передню частину.

Перший автомобіль К. Бенца

Багато років тому, коли автомобільні мотори дуже шумно працювали – так, що водій не міг чути голосу пасажира – в Англії видали закон, що зобов’язував шофера триматися за шнур, кінець якого був у пасажира. Цей «архаїзм», як не дивно, скасували не так уже й давно.

На зміну ненадійній пасовій передачі зі шківами прийшли шестеренчаста коробка передач і ланцюгова передача. Трохи пізніше замість ланцюга почали застосовувати і карданний вал, це вперше було зроблено в 1898 році на французькому автомобілі «Рено». Тоді ж у конструкцію задньої осі впроваджується диференціал – шестеренчастий пристрій, що дає змогу ведучим колесам проходити повороти з різними кутовими швидкостями. Удосконалювалося й рульове керування. Виявилося, що передня вісь, яка повертається на центральному болті (шворні), придатна тільки для дуже легких екіпажів, тому вже в кінці XIX століття набула поширення так звана трапеція Жанто. Цей пристрій застосовується і сьогодні, а принцип його полягає в тому, що передня вісь нерухомо прикріплюється до рами коляски, а колеса повертаються на двох цапфах, розташованих на її краях; колеса з’єднуються шарнірно поперечною тягою, переміщенням якої з допомогою рульового механізму і здійснюється поворот автомобіля.

Що таке кінські сили?

Вираз «кінська сила» з’явився в часи перших автомобілів. Тоді потужність двигуна порівнювали з силою коня. Кінь, який протягом однієї секунди утримує вантаж вагою 75 кг на висоті одного метра над землею, розвиває зусилля в одну кінську силу. Чим більше кінських сил у двигуна, тим швидше їде автомобіль, або тим більше вантажу він може перевезти.

Скорочено кінська сила позначається (к. с.). Нині потужність двигуна визначають не лише в кінських силах, але й у кіловатах (кВт). Одна кінська сила дорівнює 0,7355 кВт.

Змінились і самі органи керування, перетворившись на зручне рульове колесо (кермо). Із зростанням маси та швидкості автомобіля з’явилася необхідність у нових колесах, які спочатку були тонкими металевими, рідше – із гумовими смужками на ободах. Такі колеса виявилися непридатними, надто жорсткими, тому довелося ставити на них пневматичні шини, наповнені повітрям, що на той час уже застосовувались на велосипедах. Але ж автомобіль – набагато важчий за велосипед, тому невелика міцність шин раз за разом давала про себе знати – вони лопалися буквально на кожному кроці. Згодом у конструкцію коліс були введені шарикопідшипники. Це дало змогу автомобілю рухатися легше й швидше.

«Срібна примара»

Раніше найміцніші автомобілі вироблялись в Англії фірмою «Роллс-Ройс». Одна з перших моделей називалась «Срібна примара». Її побудували в 1907 році. За 41 рік свого існування «Срібна примара» проїхала понад мільйон кілометрів.