Читать книгу Автомобіль. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 6

У ті часи патент закріплював за автором на певний термін монопольне право на використання винаходу. Інші конструктори або підприємства змушені були платити володареві патенту великі суми за «експлуатацію» ідей, захищених патентом. Коли ж строк дії патенту закінчувався, скористатися винаходом міг усякий.

До 1882 року чотиритактний робочий процес все ще охоронявся патентом, що належав Ніколасу Августу Отто. Тому винахідники різних двигунів внутрішнього згорання змушені були використовувати двотактний або який-небудь інший робочий процес.

Так, зокрема, вчинив Карл Бенц. Його перший двигун, створений наприкінці 1879 року, був двотактним. І лише після того, як у 1886 році патент Отто втратив силу, інженери і конструктори, в тому числі і К. Бенц, змогли розпочати розробку і конструювання двигунів з чотиритактним робочим процесом.

Даймлер одразу мав можливість використовувати його, бо був співвласником патенту Отто.

Найскладнішою проблемою у ті роки було створення надійної і достатньо простої системи для запалювання робочої суміші, яка була б прийнятною для майбутнього транспортного двигуна. Систему запалювання струмом високої напруги від котушки Румпкорфа, з’єднаної з гальванічним елементом, Даймлер відкинув одразу через ненадійність і недовговічність.

Система запалювання перенесенням полум’я від «чергового» пальника, що горить постійно, яка застосовувалась на газових двигунах «Отто-Дойц», була непридатна – вона не дозволяла збільшити частоту обертання колінчатого валу більше 2000 об/хв. Таким чином, з усіх відомих у другій половині XIX століття систем запалювання прийнятною залишилась тільки «керована» трубка розжарювання Лео Функа, винахідника з Аахена, запатентована ним ще в 1879 році.

Майстерня Даймлера і Майбаха в Каннштадті

Восени 1885 року був побудований «моторний велосипед» з дерев’яною рамою і колесами. Оскільки конструктори не були впевнені в його достатній стійкості, а падати з розжареним пальником і бачками, заповненими бензином, малоприємно, то з боків установили спеціальні опори і котки-ролики, як на сучасних дитячих велосипедах. Двигун працював увесь час з постійною частотою обертання колінчатого валу, тому двоступінчаста ремінна передача забезпечувала цьому мотоциклові дві швидкості – 6 і 12 км/год. Вага мотоцикла складала 90 кг.

Перший виїзд на ньому відбувся 10 листопада 1885 року, причому основним випробовувачем був Вільгельм Майбах, а інколи – старший син Даймлера Пауль.

Двоколісний транспортний засіб став для винахідників трампліном до чотириколісного автомобіля. Хоча слід відзначити, що Даймлер, створюючи транспортний двигун внутрішнього згорання, ніколи не виявляв інтересу до розробки конструкцій власне транспортних засобів. Побудова його першого чотириколісного екіпажа відбувалася так.

У зв’язку з наближенням дня народження дружини, 29 квітня 1886 року, Даймлер заявив про своє бажання покатати її містом на моторному екіпажі, який він спеціально до цього дня побудує. Даймлер звернувся до керівництва екіпажної фабрики «В. Вімпфф і Син» у Штутгарті з проханням виготовити легкий міцний екіпаж відкритого типу, вказавши, що на нього буде встановлено бензиновий двигун. Вімпфф запропонував Даймлеру прольотку-«американку», оскільки вона, на його думку, найкраще підходила для встановлення двигуна поміж рядами сидінь. Пропозиція Даймлерові сподобалась.

Хоч Вімпфф і обіцяв виконати замовлення до 29 квітня 1886 року, однак слова свого не дотримав. Тільки 28 серпня екіпаж був доставлений у Каннштадт. З боків темно-синьої прольотки розмістилися ліхтарі зі стеариновими свічками і рефлекторами, сидіння були оббиті чорною шкірою з прошивкою. Осі, колеса, ресори, поворотне коло та інші деталі ходової частини виготовив постачальник Вімпффа – спеціалізована фірма «Цуп і Бобзін» з Гамбурга. Цікаво, що на свою продукцію фірма дала дворічну гарантію.

Екіпаж без двигуна важив 305 кілограмів і обійшовся в чималеньку, як на ті часи, суму – 795 марок.

Так виглядав перший автомобіль Г. Даймлера

Для прольотки Даймлер і Майбах сконструювали і побудували одноциліндровий двигун з повітряним охолодженням, повністю ідентичний тому, що стояв на мотоциклі.

Фрау Даймлер мала можливість не раз покататися містом, пишаючись витвором рук і розуму свого талановитого чоловіка.