Читать книгу Шльондра - Марта Брижак - Страница 16

Я надто мало читаю. За свої шістнадцять вона просто проковтнула цілу купу різноманітної літератури. Не те, що я. Просто соромно. Хоча, я також прочитала всі книжки Любка Дереша, як і вона, і так, музика «Скрябіна» для нас обох мала важливе значення, але будучи такою як я – вона знала більше. Вона була розумною і дитячою водночас. Вона любила плакати й мовчати, їй бракувало спілкування і розуміння. Вона, як і я, радше б жила самотністю. Мені почало здаватися, що той внутрішній світ, який у мені, був ідентичним з її світом. Але тепер мертвим. У щоденнику вона згадувала щось про хлопця на ім’я Олексій, який допомагав їй розрадитися, давав читати хороші книжки й не шкодував на неї свого часу. Мені чомусь здалося, судячи з її слів, що він таки кохав її, не давав завчасно згаснути й був опорою.

«Сльози зараз, коли я це пишу. Відчуваю гостру потребу з кимсь поговорити, сидячи десь, серед високих гір, на березі річки чи озера, впершись спиною до спини співрозмовника. Анітрохи не хочеться сидіти в цій темній кімнаті, відчувати когось…».

Постійний сум і брак спілкування – це те, що я знайшла в її щоденнику. Звичайно, про свої таємні захоплення вона б нікому й не розповіла, навіть не написала б у щоденнику. Ні в чому не можна бути впевненим, навіть, якщо це «щось» викликає довіру. Звісно, вона остерігалася того, що щоденник можуть знайти батьки, тому завбачливо нічого компрометуючого там не занотовувала. Про Олексія там взагалі було дуже мало.

«Я любила його дражнити, і мені це подобалося, ми гралися в різні забавки, я любила обвити його шию своїм ременем і водити його, як на повідку. Йому подобалося підкорятися мені, відчувати мої ляпаси по щоках, удари по спині, а ще любив, коли я смикала його за волосся, так, це було боляче, але він все витримував. Після того, як я знімала з нього пояс, ми довго цілувалися, він притискав мене так сильно, що його плечі часто були роздряпані до крові моїми нігтями».

Неприхована любов до bdsm стосунків, це очевидно. Вона над ним знущалася, але йому це подобалося. При тім у них не було сексу. Можливо, він був не зовсім тим, кого вона потребувала в моменти смутку, але він розумів її, і про те, що вона товаришує зі Слоником, також знав. Нічого не мав проти, бо, як вона собі тлумачила, боявся її втратити. В одному місці вона навіть висловила підозру, чи він часом не якийсь там сектант, бо, коли вже вона готова була йому віддатися, він злякався і втік. Слоник нічого мені про цього бойфренда не розповідав. Читаючи її щоденник, я одразу зрозуміла, що цей Олексій і є її таємничим другом, але чому Слоник сказав, що в щоденнику нічого цікавого нема? Мабуть, тому, що дійсно прочитав лише перших кілька сторінок. Почерк Гальки був справді жахливим, хоча, думаю, вона навмисно писала настільки нерозбірливо, щоб батьки не второпали, про що мова.