Читать книгу KTLS (Kyiv-Tokyo-Love-Story). Японська історія - Ольга Хоменко - Страница 14

13. «Трамвай» + «ложка» = любов

Оглавление

Що нас із тобою поєднувало у перший рік нашого шлюбу? Не знаю. Навіть свій медовий місяць ми провели в одному номері з твоїми батьками. За повішеним простирадлом. Ти чомусь не вважав, що то дивно. Така одна на всіх велика комунальна родина із висловлення інтимних почуттів на людях. І відсутність грошей тому не була поясненням.

Але незважаючи на те, холодними осінніми вечорами я бігла до тебе додому, аби заховатися з тобою під картатим синьо-чорним пледом у твоїй кімнаті, схожій на трамвай, – такій же довгій і вузькій. Кімнаті у будинку, збудованому 1903 року на вулиці, де «щось розставили». Не знаю, хто і що там розставляє зараз, однак можу точно сказати, що на мене там розставили засідку, і я в неї потрапила. Тоді.

Ти був моїм домом. Не твоя кімната-трамвай, не твій дім, де колись був чи то готель, чи то будинок розпусти. Там назавжди лишилась та атмосфера – атмосфера тимчасовості і чужого дому. Спалося там погано. Особливо погано спалося, коли ти десь довго гуляв із друзями і повертався напідпитку, а на ранок твоя мама робила вигляд, що нічого не сталося, а батько просто ховав свій погляд. Від таких ночей у мене під очима почали з’являтися чорні хмаринки.

І все-таки, незважаючи на те, ти довго залишався моїм домом, без якого мені погано і неспокійно спалося, а варто було тобі улягтися переді мною, зазирнути мені в очі, узяти мене за плечі і зашарудіти своїм гарячим диханням, світ знову отримував свою точку опори. Адже любов’ю можна також назвати і співпадіння дихання, чи не так. Тобто коли ви дихаєте у такт.

Адже недаремно дихання – то одне із найприродніших і найпотаємніших явищ, що інколи визначає усі подальші стосунки. Тоді і ще довго по тому ми дихали майже симфонічно. І я скучаю інколи по тобі, твоєму сопінню і твоєму тілу, схожому на ложку.

KTLS (Kyiv-Tokyo-Love-Story). Японська історія

Подняться наверх