Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 15

На підвіконні – на тарілці – груша,

Яку – кружалами – промінчик- ріже.

Дерева – позбуваються – мережив.

Стоїть – на брамі – міжсвітів сторожа,

В майбутнє – хоботи зануривши – й в минуле,

Де – знов – з початку – все криве – й змарніле.

Й від первісних площин – самі тунелі.

Вітри – нові критерії – в аналах.

Ворушаться – ще без ознак – істоти —

Нові, що – пробують – на ноги – стати, —

За милиці – і первні, і пластиди. —

Й на шию й груди – шалик – від застуди,

Тіка, – хутчій від світла, – тлін-страшко,

А то – ще в пил – й його – космічний шкіц!