Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 16

У просвітку, що – надсвіти, – хмелина,

Артерія, що – зібгана колона,

Де мармур – переходить – в порцеляну, —

В ляґуні – острів – на краю відлуння. —

Меридіяни – теж – свої гормони,

Що улягають – атмосферним змінам.

Єдині товтри, що – каркас імунний,

На прапорці неонові – в тумані. —

Вбік – цятки – розпочавсь – новий процес.

Шукач – стискає – мінерал – в руці,

Який – вітрилом – краєвид пустельний,

Де – мить тому – ще дендропарки – й штольні. —

Та – з ворохобників хтось – з вітром – пакт,

І дійсність – знову – докорінно – спектр.