Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 23

Приплив, – і отвори – потвори – зизоокі,

Які – пересуваються – вздовж звуку.

До них – рибалки, що – при пірсі, звикли.

Й рятують тих, що – на кілки – заклякли.

Природа – щедро – кілька зайвих ланок.

Внизу – плятани, трохи вище – клени.

Холонуть жердки, що – на оболоні.

Дві ящірки – видмухують – зі слини

І скла – склепіння і дахи вокзальні,

Що їх – на час відпусток – морозильник.

Все небо – замки, ріки – і плоти.

Дух – дійсним – й небуття – перепліта,

Мить, – й без’язике – тяму – і язик. —

Й біжить малюк, в долонці – мотузок,

Щоб наздогнати – песика – й козу.