Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 18

Від сонця – залишилася – колючка.

Світло і пітьма – муром – навкулачки.

Жебрак – на публіку – свої болячки.

Про травми – літня панна – від розлучень,

Стіл – шкетик, що – і зі слоїка – нардек,

Який на всю рівнину – акведук.

Й за акведуком – корабельний док. —

Дід – в затінку – півголосом – кондак,

Аби – ніколи – стріли – зі стрільниці. —

Фортуна – про напарника – й канарці.

Лиш про тяг – стулки шаф – часами – шарпа —

Століть минулих, – де таргани-шурпи[3],

Що – сновигають, і – ніяк – їх – геть, —

Щоб – сенс життя, яке – в контрафагот.