Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 4

Міняє листя – дихальця – і плевру.

Казан, що – дійсність, всі – ознаки плову.

Біжать – один – повз одного – квапливо.

Життя – дола пороги – самоплавом.

Нутро – поволі – туф – і цельофан.

Над горами – на ліктях – небо – фен.

Малих – у парках – теквандо – й кунґфу.

М’якою – лійкою вікна – Грифон.

Серед будівель – мига – плоскогір’я.

Дідок з балькона – з келишком кагору —

Світ спогляда, – сипку ефемериду. —

Скрізь – веретенце й мушельки – природа.

Й свідомість, – рештки, – затонулий сейф,

Що – не гора, – на Ґенератор сяйв.