Читать книгу Міражі - Емма Андієвська - Страница 9

АРЛЕКІН

Оглавление

Вікно. У циліндричній вазі – кали.

Геть – поскакали – ті, що – вже – ніколи.

Рука – в руці – передає – півкулі

Землі – з зародженням – вітрил – наскельних.


Хаос, – цупкого повсякденна – в’язень, —

Прокинувся – й на шворочку – дієзи.

Й предмети – німби, крізь які – мерлюзи,

Де існування – з дір – без фільтрів – лізе.


Від кісточок, – форм надбудову – здувши, —

Йдуть – від двоногих – вже – самі підошви —

Стежками, що їх – жужмом – й ігуани.


Котрі – одбігли – сну – і гігієни,

Хоча і їм – дороговказ – звиса:

В маленьких зграйках – з неба – івасі, —


Єдиний, хто – незмінно, – арлекін,

Що, за містки освітлення міське,

Серпа держалко – міцно – в кулаку.


Міражі

Подняться наверх