Читать книгу Заговорено на любов - Катерина Бабкіна - Страница 8

Вся трава уже виросла, і засмага взялася, зрештою.

Всі черешні скінчилися, і прогрілись бетонні плити

біля берега. Море приносить мушлі, згублені мешти,

кольорові скельця, далекі шепоти з краю світу —

подивися сам, це скарби середини літа.

Стільки білого – і вітрила, й мартини, і сіль; і в ящиках

виноград стомився, його б чавити, його б зливати.

Скоро сутінки вийдуть з моря, пізні купальщики,

і розсядуться – на піску, на плитах, підуть в кімнати,

будуть плакати, дихати, вечеряти, засинати.