Читать книгу Янголятко - Колин Маккалоу - Страница 16

Єдине, що я робила в той час, окрім рутинної флюорографії, – розляпувала у своїй оселі рожеву фарбу по всіх речах. А їх залишилося ще чимало. Утім, тепер я поверталася додому в Крос досить рано, тож мала змогу огледіти своє нове середовище. Воно фантастичне. Подібних крамниць я ніколи в житті ще не бачила, та й нових страв лише за тиждень скуштувала більше, ніж усіх складених докупи за все життя. У Кросі французька булочна випікає тоненькі довгі хлібні палички (м-м-м, смакота!), а кондитерська, яка тут зветься патисерія, – фантастичні торти з багатьох тоненьких, як вафлі, шарів, а не банальні булочки з варенням та кремом чи шоколадні тістечка, як у звичайних цукернях. Куди не поглянь – всюди нектар і амброзія. Я купила страву, яка називалася картопляним салатом, – м-м-м, смакота! А салат із шаткованої капусти! Я проковтнула цілий пластиковий контейнер – правда, невеличкий, – цієї смакоти і всю ніч пукала – то й що? Тут продають брикет фаршу з яйцем натвердо всередині – це називається угорський м’ясний рулет. Салямі замість девонської ковбаси, тільзитський сир замість вологої слизької речовини, яку матуся купує в бакалійника. Коли йдеться про їжу, мені здається, що я померла і втрапила на небеса. До того ж вона не надто дорого коштує, і це так здивувало мене! Я навіть сказала про це хлопцеві-новоавстралійцю, який працює в моїй улюбленій гастрономічній крамниці. Його відповідь розвіяла всі мої питання щодо пуританських законів та годин роботи: він пояснив, що всіма справами керують члени родини, хоча ці слова він промовив, притуливши долоню до рота. Ніяких тобі найманих робітників! Тому й ціни низькі.

Від крамничок з нижньою білизною в мене мало очі не повилазили. Усі вітрини заполонили прозорі чорні й червоні бюстгальтери та трусики, негліже, від яких у Девіда стався б апоплексичний удар. Білизна для шльондр. Паппі було спробувала вмовити мене купити щось, коли ми якось ввечері поверталися додому, але я рішуче відмовилася.

– Я надто смуглява, – пояснила я. – У чорному та червоному я на вигляд така, наче у мене остання стадія цирозу печінки.

Я спробувала дізнатися бодай що-небудь про їхні стосунки з Тобі, але Паппі уникала будь-якої наживки, що я насаджувала на гачок. Уже сам факт підозрілий! Ох, якби мені вдалося знайти спосіб звести їх разом! У них немає родини, кожен занурений у важливі справи – Паппі у своє навчання, Тобі – у свої картини. Вони створені одне для одного, у них би народилися красиві діти.

Сьогодні сестра Аґата запросила мене до свого кабінету й сповістила, що наступного понеділка я переходжу з флюорографії до рентген-відділення, що спеціалізується на аваріях та нещасних випадках. Нещасні випадки! Я була у захваті. Найкраща з робіт: така різнопланова, кожен випадок серйозний, бо несерйозні випадки передають до звичайного рентген-кабінету. У «Квінз» рентген-кабінет у відділенні нещасних випадків працює з понеділка до п’ятниці! Це тому, що за вихідні у «Квінз» потрапляє не дуже багато жертв аварій. Навколо лікарні на північ, південь і захід – самі фабрики та заводи, а зі сходу на кілька кілометрів тягнуться парки та спортивні майданчики. А житлові масиви «Квінз» обслуговує разом із лікарнею Святого Георга. Звичайно ж, уряд намагається закрити «Квінз», вкласти гроші, які мов цукерки з’їдає «Квінз», у лікарню Святого Георга та кілька маленьких лікарень на заході, де населення Сіднея росте наче гриби. Однак я завжди готова підтримати старшу медсестру в її протистоянні з міністром охорони здоров’я. «Квінз» не можна закрити – мою нову роботу в рентген-кабінеті відділення нещасних випадків забезпечено.

– Ви чудовий рентгенолог, міс Перселл, – мовила сестра Аґата своєю характерною вимовою, – до того ж чуйно ставитеся до пацієнтів. Ці факти не лишилися поза нашою увагою.

– Так, сестро, дякую, сестро, – повторювала я, рухаючись заднім ходом і киваючи.

Агов, нещасні випадки!

Бажання на ніч: нехай Паппі й Тобі одружаться.