Читать книгу Янголятко - Колин Маккалоу - Страница 8

Минулої ночі виникла невеличка проблема з Віллі. Це дуже схоже на матусю – вона наполягла на тому, щоб врятувати це пташеня какаду: забрала його з Маджі-роуд та виходила. Віллі був таким кістлявим та нещасним, що мама відразу ж накапала йому з піпетки теплого молока, у яке додала «лікарський» коньяк три зірочки: ми його тримаємо про всяк випадок, – задля бабусиних «негараздів» зі шлунком. Дзьоб пташеняти був ще недостатньо міцний, щоб лущити насіння самому, тож мама почала готувати йому кашу з тризірковим «лікарським» коньяком. Віллі виріс та перетворився на розкішного гладкого білого птаха з жовтим гребінцем та загидженим залишками засохлої каші пір’ям. Я ще пішки під стіл ходила, коли мама годувала його кашею з коньяком, подаючи на тарілочці з мого іграшкового сервізу. Але вчора вона розбила останню тарілочку, тож поклала пташиний обід у тарілочку дратівливого зеленого кольору. Віллі подивився, перевернув свій обід й немов збожеволів: пронизливо заверещав на ноті сі й не заспокоювався, доки всі собаки у Бронті не завили у відповідь, а татусь мав відповідати на запитання хлопців у формі, які приїхали на «чорному вороні».

З детективних романів, яких я перечитала купу за життя, та завдяки своїм детективним здібностям, що загострилися внаслідок цього читання, після тієї жахливої ночі з волаючим папугою під завивання тисячі собак я затямила дві речі. Перша: папуги достатньо розумні, щоб відрізнити тарілочку з милими кроликами, що бігали по обідку, від тарілочки огидного зеленого кольору. І друга: Віллі – алкоголік. Побачивши не те блюдце, він вирішив, що його позбавили каші з коньяком, і пішов «у відрив» – здійняв галас.

Коли по обіді я повернулася додому, у Бронті нарешті відновився спокій. Я узяла таксі та помчала до міста купувати нову іграшкову тарілочку з кроликами. Змушена була купити й чашку в комплекті – два фунти десять пенсів! Проте Гавін та Пітер – гарні хлопці, хоча вони й мої старші брати. Кожен пожертвував третину з цієї суми, тож це не надто вдарило мені по кишені. Дурепа, так? Але ж мамуся так любить цього божевільного птаха!