Читать книгу Лiтература - Группа авторов - Страница 42

Попри всі жанрові відмінності, вірш (у своїй основі) має кілька суттєвих подібностей. їх можна звести до трьох складових – рима, ритм і розмір. За ними стоять особлива організація мовлення – впорядкованість, правильні повтори (періоди), ритмічна (музична) основа.

Разом з тим назву «вірш» має твір, якому не притаманні вищезазначені особливості або деякі з них. Насамперед, це такі поетичні твори, як білий вірш, верлібр, вірш у прозі.

Рима (від грецьк. rhythmos – розмірний) – регулярний звуковий повтор у завершальних словах рядка. За давніх часів риму звали «краєзгодою». Вона є своєрідними «крилами поезії». Завдяки їй створюється звукова та образна система вірша. Рима виникла з обрядових пісень і увійшла до вірша як складова, організована його частина.

Ритміка (від грецьк. rhythmikos – рівномірний) – це певний лад віршованого твору. Його внутрішню природу пов’язують з музикою або зі стопою чи з фіксуванням повторення однорідних елементів. Ритм надає віршу енергії, яка й робить поезію неповторною.

Віршований розмір, або метр (від грецьк. metron – міра) – поширений термін для позначення ритмічної одиниці, тобто міра вірша. Вона залежить від позиції наголосу та кількості ненаголошених складів.

(З «Поетичного словника» Квятковського)