Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 10

і вітер весняний, рвачкий,

що всі думки мої недобрі

розмає, як пухкі хмарки.

І синявою молодою

сповняється ущерть душа…

Он журавлі понад грядою

назустріч з вирію спішать.

Не треба дум, вагань не треба:

трудний до сонця переліт, —

та в голих, у безлистих вербах

вже грає вітер на весь світ!