Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 14

Прощайте, товтри круглогруді,

і ти, гніздо Кармелюка,

де й досі бойові погуди —

мов червениці чумака,

і ви, яри крутоберегі,

де стільки раз лилася кров…

Прощайте, скомнії, береки1:

побачимось не скоро знов.

Минуть роки, і кров зашерхне,

і висхне Збруч, мутна ріка,

і тільки пісня не померкне,

як гнів і ніж Кармелюка.