Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 4

Під блакиттю весняною

сушить березень поля,

і співає підо мною

очервонена земля.

Був там гроз кривавий подих,

дощ топив людей, звірят, —

та із нурт із темноводих

вирнув новий Арарат.

І дзвенять стожарно дуги:

мир хатам убогим! мир!

Вже ніхто не візьме вдруге

вас в невольницький ясир!

Вітер, вітер з хмарних кубків…

Став ковчег посеред гір,

і, як Ной, я жду голубки:

хочу вийти на простір!