Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 5

Розлютувався лютий надаремне:

скоро з стріх закапає вода,

вийде в поле віл під’яремний,

і я помандрую, як Сковорода.

Передо мною відкриті всі дороги

(не обмину й мишачої нори) —

понесу в саквах своїх убогих

сіромахам на вихліб дари.

Бідний сам, я не йду на хитрі влови:

з серця в серце наллю я пісень, —

хай і в них блакитніє новий,

осяйний, безсмертний день!