Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 45

Лагідно, ніжно водночас і весело

В’яже весна теплий день перевеслами.

З гілочок тонких із пухом зеленим

Верби, берези, тополі і клена.

Неба блакиттю прозорою втішена,

Ходить босоніж уже поміж вишнями.

Стелеться вранішнім легким туманом

Із ароматом ні з чим незрівнянним.

Вже потеплілими раптом ночами

Очі її палко сяють зірками.