Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 52
В’яже весна теплий день перевеслами…
«Непередбачуваний квітень…»
ОглавлениеНепередбачуваний квітень
Знов забира у нас тепло.
Удень було ще майже літо,
А вже надвечір понесло
У піднебессі ситі хмари,
І вітер люто стугонить.
Верни свої нам, весно, чари!
Але вона вже, мабуть, спить…
