Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 62

Невже і справді вишня зацвіла?!

Отак одразу, дужо, рясно, пишно.

Ще вчора зовсім голою була,

А нині вигляда отак розкішно.

Адже для вишні зовсім ще не час.

Вона ж із травня в квітень перебігла.

Весна потішить вирішила нас?

Ні, то Всевишній нас так любить, бігме!

Квітує, хоч і листя ще нема,

Мов дівчина, що в біле одягнулась.

А враження таке, що це зима

Не снігом, цвітом знову повернулась.