Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 58

Ну, от і знову вишня зацвіла —

Це українське диво споконвічне…

Хоча весна щось рано залила

Вишневим цвітом всі двори столичні.

Над ним так бджоли весело гудуть,

А от хрущам, мабуть, ще ранувато.

І плугарі чомусь з полів не йдуть,

Та й не співають ввечері дівчата…

Нові часи, й життя зовсім нове…

Але, як в давнину, так і донині,

Шевченка вишня у душі живе

Як вічний символ щастя в Україні.