Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 63

Із ранку сонечко привітне

І небо синьої води.

За зеленню – уже все літнє,

Та світанкові холоди

Невимушено нагадають,

Що лише квітень на дворі,

І через тиждень лиш заграють

Ще великодні дзвонарі.

Тому й не треба поспішати

Радіти зелені беріз,

Бо травень може нас дістати

Нічним морозом ще до сліз.