Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 14

Хрипкі акації, бо вітряно стає.

Безлюддя потурає небезпеці…

А живокіст горами віддає

З коробочки в освітленій аптеці.

О старосте мукачівських аптек,

Алхімія зела втаємнена і дика.

І над дверима старовинний дек.

І вуличка крива та невелика.

Живеш прохожими, деревами щодня,

Аптечним запахом, своїм фруктовим гендлем.

Тому так звична безлюдь й метушня.

Лиш небуденний живокіст і Гендель…

Термометр, жалюзі маленького вікна,

Хідник з сутулим ясеном на розі.

І постать бабці – жде когось одна,

Як вуличка оця. У спокої, в тривозі…