Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 20

Біжить осіннє язичіє

Осіннє язичіє чую.

Лементує за Ужем,

Півні борсаються у вогняній сварі.

Лементує радісно, без особливих суджень…

А що пану Бескиду на Кальварії?!

Йому і радісно, а тим паче, тужно

Під прощаючим гріх на язичії надписом,

А в когось на серці сліди від мотузки

І гумових пальць кримінальні записи.

Губернаторе, чи титул заслужений

На русинській крові? Пусті резони.

Як не стерли дощі та зірки примружені

Грішне слово з каменю. Аж душа холоне.

Українською мовою, українською мовою,

Губернаторе, дихаю я, на рідній вчусь,

А ваш підопічний з головою дубовою

Писав на язичії «Підкарпатська Русь».

За нашим загарбницьким підтриманим звичаєм

Осквернити цю землю забагалось комусь.

Хіба на ялиннім зеленім язичії

Гомонить Підкарпатська оновлена Русь.