Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 19

О, цей ранковий горлицький двірець

Вражає квітами й вістями до нестями.

І кожен напис, кожен папірець

Тремтять на вітрі днями та ночами.

А на горі – відімкнутий костьол,

За ринком – з водами солодкими кав’ярня.

Канапки з кав’яром; у кельнера камзол

На тлі шпалер виходять досить гарно.

За цісаря, за графа й короля

Була тут теж кав’ярня вирлоока.

Там зупинявсь з півшляху до села

Юнак Антонич, їдучи з Сянока.

Попівни, оксамитні плюмажі,

З околиць незугарні посторонки,

Потоцького підтягнуті пажі,

Блакитний гуркіт краківської конки —

Се не цікавило. В той день гудів базар,

Гуральська одіж, кучми та чугані;

З вузеньких нив

На продаж – божий дар…

Достиглий овоч – сонце на майдані.

А крейцери? Хіба діждуть пощади?!

Хто губить слід на броді, на ріці?

На захід – Бескид, а на схід – Бещади.

Червоне сонце тулиться д’щоці…