Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 18

Тільки не видай мене в нерозумній осінній полеміці.

Суперечок вистачить і сутичок теж,

Як часи нерозбірливі і нечемні ці

Заморозок золота приведе до пожеж.

Тиха грань фікс. Ніжна шия фламінго

Чи фламінго линяє – не під силу мені

В одиноких помешканнях відгодовані дінго

І гніда Ловачка у солодкому сні.

Ми тільки удвох у доглянутих травах.

Сумний мій гонор – для твоїх потіх.

Я покину тобі ранньохристиянське «аве»

Сніг. Тричі сніг. Непорочний сніг…

Над Росвиговим дим. Ти, як дим солодкий,

Пахне словом Андрелли. Але що ж давнині

Не збагну в теперішньому: чому так! Чому так?

Над Росвиговим ридма достигають пісні.