Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 5

Надокучливий сніг довго лежить на долині.

Люди поскидали хутряні шапки.

Вже й ліщина бавиться сережками.

Долиняни пораються у теплицях…

А ти, твої гори, завалені старим снігом,

Як непотрібом.

Але ж не хочеш, щоб ніч покоротшала,

Коли день не твій, тільки ніч…

Не просто темінь – фантазія

Разом з еклектикою місяця лютого.