Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 4

Мовчать кольорові енциклопедії,

Мовчиш ти, як декоративна статуетка

В цьому хаотичному підвалі.

Підлітають до вікон і б’ються у вікна

Жовті бабки якісь фантастичні.

Листаємо рукописи:

Чути лишень, як гальмують трамваї,

Як сміються діти перед високими будинками,

І німо дивиться Леонардова «Пані з горностаєм»

Із журнальної вклейки

На оці рукописи,

Де горять наші душі,

Де необхідно мовчати,

Бо вже слова такі зайві

Й боляче-боляче порожні…