Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 3

Той горіховий сад, спеленаний

Студеною-студеною зимою.

Напівсонна, напівбожевільна ріка

На червоних пісковиках…

Ожеледистий шлях поруч

З горою і річкою.

Ти один на тому шляху,

Нікуди проступитися…

Хіба-що притулишся до сухої вільхи,

Поки проїдуть порожні «Жигулі».

Далі простуватимеш, ковзатимеш,

Поки не вигулькне біла вершина

Страшенно подібна до Фудзі,

А то лиш знайома полонина,

У підніжжі якої не квітнуть троянди,

Екзотичні папороті живуть тут із правіку.

Німо застигаєш, наче суха папороть,

Котру не змогли замести сніги.