Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 16

Країна метеликового пороху

Розсипається-засипає

Слухаю пущу…

Вовчі ліхтарі мерехкочуть серед ночі

сатанинський оркестр мерфелить

одиноку розчикрижену смеречину

Серенами повзе снігова змія

білий полоз котиться

засерененим схилом

на ясеновий насад розтрощених саней

обертає в шаленім танці

карлючкувате чагарниччя пророк

у вітчизні своїй не пророк

І знову оркестр завиває туш

Пеленає сизою пеленою немовля

Полохає самотніх воронів з дерева

Горнеться до білої пустелі

До зеленого барвінку

Чую чудернацьке сатхіння

набат дзендзелів

льодові плювки

в посічене обличчя

шматки старих часописів

провалюються в мінеральні джерела

скиглячі мадригалики

над дерев’яними шпилями

над цибулинами-головами жінок

Безладдя відьомських мітел

Заведені сміттєвози

Тіла смітникарів, сторожів заметені

Зелені кентаври стугонять по світу.