Читать книгу Моя антологія світового сонета - Віктор Гриценко - Страница 13

Одне начало і такі ж причини,

з яких людське життя й космічний рух,

народження землі без повитух,

небесний простір і морські глибини.

Для почуттів й ума – одні картини:

немає чисел для усіх розрух,

для виміру астральних завірюх,

для них малі усі земні аршини.

Бо тут обман, ворожість, безліч зла,

грязь заздрощів наш світ обволокла,

серця жорстокі та низькі бажання.

Всі неуки готові йти у бій,

щоб вечором зробити ранок мій,

сховавши в хмари сонячне сіяння.

Хто дух зміцнив нам на краю могили,

забравши смерті жах і присуд долі?

Хто зняв кайдани з душ в земній юдолі,

щоб в тайни Неба браму ми відкрили?…

Вікам й рокам Господь надав вітрила

(твоя це зброя, час!), але доволі -

в моїм житті літа не грають ролі,

бо їхньої я не страшуся сили.

А рвусь увись, бо сповнений я віри:

Небес кристали – вже не перепони,

їх подолаю, як здолав я страх.

Закостенілі зрушую закони

і думкою пронизую ефіри,

лишаючи внизу Чумацький шлях…