Читать книгу Моя антологія світового сонета - Віктор Гриценко - Страница 8

Це тут упав Ікар. Слід літуна

бурхливі хвилі бережуть і нині.

Тут шлях його закінчився в пучині,

та тільки заздрість – подвигу ціна.

Хоч смерть його окуплена сповна,

бо він упав, щоб стати на вершині…

Блаженний той, в чиїй страшній кончині

звитягу бачать різні племена.

Таїться радість у безмежнім горі,

він, наче птиця, долетів до хмар,

щоб вільним вмерти в голубім просторі,

де лиш таким, як він, звели вівтар…

Віки його ім’я хлюпочеться у морі:

в найбільшій із могил лежить Ікар.