Читать книгу Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Эллрой - Страница 15

Бад ковтнув зі склянки.

Над вухом гулів музичний автомат; йому дісталося найгірше місце в барі – спиною до таксофонів. Нили старі футбольні шрами – як і його ненависть до Еда Екслі. Жетон відібрали, зброю також, попереду суд, а цю ніч він проведе, мабуть, із рудою сорокарічною бабищею, яка після всього випитого здається Баду неперевершеною красунею. Він підняв склянку.

Вона посміхнулася у відповідь. Фарбована, звичайно, але обличчя у неї добре. Бад також посміхнувся.

– Це буде не занадто старомодно, якщо я пригощу вас випивкою?

– Ні, що ви. Мене звати Енджела.

– А я – Бад.

– Хіба ж є таке ім’я?

– Ну, коли тебе охрестили Венделлом, доводиться використовувати прізвисько.

Енджела засміялася.

– То що робиш, Баде?

– Ну, зараз я ніби як безробітний.

– Так? А що ж це ти такого утнув?

ВІД РОБОТИ МЕНЕ ВІДСТОРОНИЛИ! АХ ТИ, ШМАРО, ЩЕ Й ВИПИТУВАТИ БУДЕШ? ДАРЕНОМУ КОНЮ В ЗУБИ НЕ ЗАЗИРАЮТЬ!

– Не захотів босові сраку лизати. Енджело, а що, як…

– У вас був правовий конфлікт? Я перебуваю в Об’єднанні вчителів, а мій колишній чоловік – голова профспілки далекобійників. Можливо, я могла би допомогти…

Хтось поклав руку йому на плече.

– Приятелю, можна з тобою перемовитися парою слів?

Дадлі Сміт. ВПАВ ЙОМУ НА ХВІСТ.

– Що, аж настільки невідкладно, лейтенанте?

– Абсолютно невідкладно. Побажай своїй новій подружці доброї ночі і ходи до мене в кінець зали. Я попросив бармена зробити музику тихіше, так що зможемо нормально поговорити.

Музика і справді грала вже не так голосно; Сміт відійшов. Біля Енджели вже крутився якийсь морячок. Бад піднявся й пішов слідом за лейтенантом.

Біля задньої стінки в одному із затишних кабінетиків він знайшов Сміта, два стільці і стіл, накритий газетою, а під газетою – якийсь горбок.

– Що, Відділ внутрішніх розслідувань стежить за мною? – сів Бад на один зі стільців.

– Стежить, як і за іншими, проти кого висунуто звинувачення. Ідея твого дружка Екслі. Паркер тепер йому довіряє, тож Ед йому і вклав у голову, що ви зі Стенслендом можете злетіти із котушок і наробити дурниць. Чув би ти, приятелю, як цей Екслі, коли давав свідчення, поливав тебе та інших хлопців! Я читав стенограму. Його виступ – це справжнісінька ганьба для усіх гідних поліцейських.

Стенс, мабуть, уже в запої.

– А що в газетах пишуть? Нам уже висунуто звинувачення?

– Не поспішай, приятелю. Мені Паркер також достатньо довіряє, аби прикомандирувати до тебе, не думай, що довкола самі вороги – я на твоєму боці.

– Лейтенанте, що вам треба?

– Називай мене Дадлі, – відповів Сміт.

– Дадлі, що тобі треба?

– Хо-хо-хо! – тенором засміявся лейтенант. – Ти, приятелю, мене вразив. Тим, що відмовився зрадити товаришів, що залишився вірним напарникові. Я захоплююся тобою як поліцейським, мені подобається, що ти не боїшся застосувати силу там, де без нього, на жаль, у нашій роботі не обійтися, а найбільше мені подобається твоя боротьба з мерзотниками, які б’ють жінок. Ти їх ненавидиш, правда, приятелю?

Гучні слова – у нього в скронях загупала кров.

– Так, ненавиджу.

– І ти маєш на це усі підстави, якщо те, що я чув про тебе – цілковита правда. Чи ти ненавидиш щось іще так само сильно?

Бад до болю в пальцях стиснув свої кулаки.

– Екслі. Грьобаного Екслі. І Сміттє-Джека також. Дік Стенс тепер зіп’ється нахрін, бо ці двоє нас продали!

Сміт похитав головою.

– Вінсеннса не вини, приятелю. Так треба було, Управління поліції його потребувало, бо все рівно мали полетіти чиїсь голови. Він назвав лише тих, хто уже відпахав свою двадцятку і заслужив пенсію. До того ж він взяв на себе провину за ту випивку, що ти приніс до відділку. Ні, приятелю, Джек не заслужив твоєї ненависті.

Бад перехилився до нього через стіл.

– Дадлі, що тобі треба?

– Мені треба, аби ти уникнув вироку й повернувся на службу. І я знаю, як це провернути.

– Як? – кинув погляд на газету Бад.

– Працюй на мене.

– І що я повинен робити?

– По-перше, не ставити мені більше питань. Скажи, приятелю, чи усвідомлюєш ти необхідність стримувати злочинність в належних межах, на південь від Бульвару Джефферсона?

– Звичайно.

– А як по-твоєму, чи заслуговують на існування певні організовані злочинні співтовариства, які діють у певних межах і цивільним шкоди не завдають?

– Звичайно, так завжди і роблять. Але яке це має…

Сміт зірвав зі столу газету – жетон і револьвер. Спиною в Бада пробіглися сироти.

– Я знав, що в тебе є зв’язки. Домовився з Ґріном?

– Ага, домовився – тільки з Паркером. Із тією його частиною, якій Екслі ще не встиг заморочити голову. Він сказав, що, якщо велике журі не висуне проти тебе звинувачення, тебе не покарають за відмову свідчити. А тепер забирай свої цацки, поки власник закладу не зателефонував у поліцію.

Щасливий Бад взявся розпихувати по кишенях своє добро.

– Значить, обвинувачення не буде?

Знову соковите «хо-хо-хо», але цього разу насмішливе.

– Шеф знав, що ми йдемо на великий ризик, а я радий, що ти ще не читав свіжий «Геральд».

– Що таке? – сказав Бад?

– Не зараз, приятелю.

– А з Діком що?

– Дік зник, синку. І не сперечайся – нічого тут не поробиш. Йому висунули звинувачення, його визнають винним, і він дістане термін. Сам Паркер наказав зробити його цапом-відбувайлом. Це Екслі переконав його не шкодувати Діка. Буде і стаття і в’язниця.

Раптом Вайтові зробилося нестерпно гаряче. Він послабив вузол краватки, заплющив очі.

– Приятелю, ми влаштуємо Дікові непогану відсидку. Є у мене приятелька в системі виправних закладів – вона за ним наглядатиме. А коли вийде, я забезпечу йому шанс поквитатися із Екслі.

Бад розплющив очі; Сміт тримав розгорнуту передовицю «Геральд»: «Поліцейським, які брали участь у «Кривавому Різдві», висунуто звинувачення». Далі – колонка, обведена олівцем. Сержантові Річарду Стенсленду висунуто звинувачення за чотирма статтями Кримінального кодексу. Крім нього в списку троє пенсіонерів: Ленц, Браунелл та Гафф, по дві статті на кожного. Підкреслено: «Офіцерові Венделлу Вайту, 33 роки, звинувачень не висунуто, хоча, за попередніми даними, отриманими з джерел в окружній прокуратурі, йому мали висунути звинувачення в нападі першого ступеня. Голова журі заявив, що чотири жертви нападу змінили свої первинні свідчення, згідно з якими офіцер Вайт душив Хуана Карбігаля, 19 років. Нові свідчення позивачів прямо суперечать твердженням офіцера поліції сержанта Едмунда Дж. Екслі, який заявив під присягою, що Вайт намагався завдати Карбігалю тяжких тілесних ушкоджень. Однак свідчення сержанта Екслі, судячи із усього, не піддають сумніву, бо їх використовують в обвинувачувальних актах проти інших семи офіцерів; тим не менш, хоча члени журі й сумніваються в щирості нових свідчень позивачів, такі зміни в справі вони визнали достатньою причиною, щоби відкликати звинувачення, спершу висунуті проти офіцера Вайта. Заступник окружного прокурора Елліс Лоу заявив репортерам: «Сталося щось підозріле, але я не розумію, що саме вселяє підозру. Чотири свідчення, безсумнівно, переважують одне – нехай це навіть і свідчення героя війни Едмунда Екслі, якому ми безмежно довіряємо».

Газетні рядки затанцювали в Бада перед очима.

– Чому? Навіщо ти це зробив? І як? – спитав він.

Сміт склав газету.

– Ти мені потрібен, приятелю. Треба виконати кілька завдань від Паркера. При Відділі вбивств створюють спеціальний підрозділ, який виконуватиме свого роду функцію стримування. Називатися буде «Підрозділ нагляду». Звучить досить розпливчасто, вірно еге ж? Насправді ж ідеться про роботу, для якої придатні далеко не всі, але ти, приятелю, ніби народився для неї. Доведеться і битися, і стріляти, і не ставити зайвих питань. Розумієш, про що я, приятелю?

– Аякже.

– Коли в Центральному відділкові почнуться розборки, тобі доведеться звідти піти. Працюватимеш на мене?

– Я ж не божевільний, щоби від такого відмовитися. Але навіщо, Дадлі?

– Що навіщо, приятелю?

– Це ти умовив Елліса Лоу мене витягнути. І всі знають, що ви з ним кореші. Навіщо?

– Припустімо, мені подобається твій стиль роботи. Така відповідь тебе влаштовує?

– Здається, іншої я все одно не дочекаюся. Тоді наступне питання: як?

– Що як, приятелю?

– Як ти змусив мексиканців змінити свідчення?

Сміт мовчки виклав на мідного кольору стіл металевий, увесь у засохлій крові, кастет.

КАЛЕНДАР

1952

УРИВОК: «Лос-Анджелес Міррор Ньюс», 19 березня

СКАНДАЛ ІЗ ПОБИТТЯМ У ВІДДІЛКУ ПОЛІЦІЇ:

КОПИ ПРИБИРАЮТЬ ЗАЙВЕ СМІТТЯ, ПРОКУРАТУРА ГОТУЄТЬСЯ ДО СУДУ

Шеф поліції Лос-Анджелеса Вільям г. Паркер урочисто пообіцяв домогтися правди – «хай куди б привели мене пошуки» – у скандальній та заплутаній історії, що дістала широкий розголос і стала відома під назвою «Криваве Різдво».

Семи офіцерам поліції висунуто кримінальні звинувачення у зв’язку з їхніми вчинками в Центральному відділку поліції у Святвечір минулого року.

Ось їхні імена:

• сержант Ворд Такер – звинувачений у нападі другого ступеня,

• офіцер Майкл Краґмен – звинувачений у нападі другого ступеня й завданні побоїв,

• офіцер Генрі Пратт – звинувачений у нападі другого ступеня,

• сержант Елмер Ленц – звинувачений у нападі першого ступеня й завданні побоїв,

• сержант Вілберт Гафф – звинувачений у нападі першого ступеня й завданні побоїв,

• офіцер Джон Браунелл – звинувачений у нападі першого ступеня за обтяжувальних обставин,

• сержант Річард Стенсленд – звинувачений у нападі першого ступеня за обтяжувальних обставин, завданні побоїв першого ступеня й завданні каліцтв.

Паркер не став зупинятися ні на суті звинувачень, висунутих офіцерам, ні на цивільних позовах, які жертви насильства – Санчес Дінардо, Хуан Карбігаль, Денніс Райс, Езекіль Ґарсія, Клінтон Велапейк та Рейєс Часкі – висунули на адресу як окремих поліцейських, так і поліції Лос-Анджелеса загалом. Він заявив лише, що поліція провела власне внутрішнє розслідування і що, крім перерахованих, винними в серйозних дисциплінарних проступках і суворо покараними будуть кілька офіцерів.

Поміж них: сержант Волтер Крамлі, сержант Волтер Дюкширер, сержант Френсіс Догерті, офіцер Чарльз Гайнц, офіцер Джозеф Ернандес, сержант Вілліс Трістано, офіцер Фредерік Тарентін, лейтенант Джеймс Фрілінґ, офіцер Венделл Вайт, офіцер Джон Гайнекен, сержант Джон Вінсеннс.

На довершення прес-конференції Паркер схвально відгукнувся про сержанта Едмунда Дж. Екслі, офіцера Центрального відділку, який став ключовим свідком для Великого журі.

– Те, що зробив Ед Екслі, вимагає великої мужності, – заявив шеф поліції. – Я щиро захоплююся цим чоловіком.

УРИВОК: «Лос-Анджелес Екзамінер», 11 квітня

П’ЯТЕРО ЗВИНУВАЧЕНИХ У СПРАВІ «КРИВАВОГО РІЗДВА» ВИПРАВДАНО; ПАРКЕР РОЗПОВІВ ПРО ДИСЦИПЛІНАРНІ ЗАХОДИ В ПОЛІЦІЇ

Сьогодні окружна прокуратура оголосила, що п’ятеро обвинувачених у скандально відомій справі «Кривавого Різдва» не постануть перед судом. Офіцер Майкл Краґмен, офіцер Генрі Пратт і сержант Ворд Такер, які мусили подати у відставку внаслідок того, що опинилися під судом, виправдані через брак доказів. Заступник окружного прокурора Елліс Лоу, який веде цю справу, заявив:

– Багатьох другорядних свідків – затриманих, які перебували тієї ночі у в’язниці Центрального відділка, – тепер просто неможливо відшукати.

Зі свого боку, голова поліції Лос-Анджелеса Вільям Г. Паркер ознайомив громадськість із результатами «великої чистки» в його відомстві. Було покарано наступних офіцерів – як обвинувачених, так і не обвинувачених у кримінальних злочинах:

• сержант Волтер Крамлі: шість місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Ґолленбек»;

• сержант Волтер Дюкширер: шість місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Ньютон-стріт»;

• сержант Френсіс Догерті: чотири місяці відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Уїлшир»;

• офіцер Чарльз Гайнц: шість місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення у Відділ боротьби із волоцюгами;

• офіцер Джозеф Ернандес: чотири місяці відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «77 Стріт»;

• сержант Вілберт Гафф: дев’ять місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Вілшир»;

• сержант Вілліс Трістано: три місяці відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Ньютон-стріт»;

• офіцер Фредерік Тарентін: три місяці відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Іст-Веллі»;

• лейтенант Джеймс Фрілінґ: шість місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення в Управління поліцейської академії;

• офіцер Джон Гайнекен: чотири місяці відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Веніс»;

• сержант Елмер Ленц: дев’ять місяців відсторонення від служби без збереження платні, переведення у відділок «Голлівуд»;

• офіцер Венделл Вайт: без відсторонення від служби переведено до Підрозділу нагляду при Відділі вбивств;

• сержант Джон Вінсеннс: без відсторонення від служби переведено до Відділу моралі.

УРИВОК: «Лос-Анджелес Таймс» 3 травня

ПЕРШИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ У СПРАВІ «КРИВАВОГО РІЗДВА» ДІСТАВ УМОВНИЙ ТЕРМІН

Офіцер поліції Джон Браунелл, 38 років, перший із поліцейських, що проходять через суд у справі торішнього «Кривавого Різдва», сьогодні визнав себе винним за статтею, зазначеною в обвинувачувальному акті – напад першого ступеня за обтяжувальних обставин – і попросив суддю Артура Дж. Фицью негайно винести йому вирок.

Браунелл – старший брат Френка Д. Браунелла, одного з двох патрульних поліцейських, поранених у Святвечір минулого року в бійці з шістьма молодими людьми. Суддя Фіцью, взявши до уваги, що Браунелл перебував під психологічним пресом внаслідок поранення брата і що він уже звільнений з поліції без пенсії, дослухався до рапорта Відділу випробувальних термінів, де рекомендовано було не засуджувати Браунелла до тюремного ув’язнення, а покарати умовно. Він засудив Браунелла до року ув’язнення у тюрмі округу умовно й відпустив його з-під варти, зобов’язавши з’явитися за подальшими розпорядженнями до окружного інспектора Рендалла Мілтіра.

УРИВОК: «Лос-Анджелес Екзамінер», 29 травня

ВИРОК СТЕНСЛЕНДУ – ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ВИРУШАЄ ЗА ҐРАТИ

…журі присяжних у складі восьми чоловіків та чотирьох жінок визнало Стенсленда винним за такими пунктами обвинувачення: напад першого ступеня за обтяжувальних обставин, завдання побоїв першого ступеня, завдання каліцтв. Усі звинувачення пов’язані з активною участю поліцейського в скандально відомому побитті затриманих в Центральному відділку поліції Лос-Анджелеса, так званому «Кривавому Різдві». У своїх свідченнях сержант поліції Лос-Анджелеса Едмунд Дж. Екслі докладно описав «звірства Стенсленда щодо беззахисних людей». Адвокат Стенсленда Джейкоб Келлерман піддав сумніву свідчення свідка, заявивши, що більшу частину ночі, коли відбувалися ці події, Екслі просидів замкнений у коморі. Однак присяжні повірили сержанту Екслі, і у своїй заключній промові Келлерман, пославшись на рішення суду у справі Джона Браунелла (ще одного учасника різдвяного погрому, якому винесли умовний вирок), просив суддю Артура Фіцью проявити милосердя до його клієнта. Однак суддя не почув прохання адвоката. Він засудив Стенсленда, колишнього офіцера поліції Лос-Анджелеса, до року ув’язнення в одній із в’язниць округу й передав його офіцерам шерифської служби, аби ті доправили його до «Вейсайда». Коли Стенсленда виводили із зали, він проклинав та викрикував погрози на адресу сержанта Екслі, у якого коментарів із цього приводу взяти, на жаль, не вдалося.

НАРИС: недільний додаток «Лос-Анджелес Міррор», 3 липня

ДВА ПОКОЛІННЯ ЕКСЛІ НА СЛУЖБІ ПІВДНЯ

Перше, що вражає в Престоні Екслі та його синові Едмунді, – вони зовсім не схожі на поліцейських, хоча Престон прослужив у поліції Лос-Анджелеса чотирнадцять років, а його син Ед вступив до лав поліції у 1943 році, незадовго до того, як пішов у регулярну армію і в битвах на Тихоокеанському театрі військових дій заслужив бойову нагороду. Насправді ж, іще до того як клан Екслі емігрував до Америки, чимало його представників служили детективами у Скотленд-Ярді. Отже, повага до закону й правосуддя у сім’ї Екслі у крові, так само як і відданість справі.

Врізка: Престон Екслі здобув інженерну освіту в Університеті Південної Каліфорнії. Учився він вночі, тоді як вдень відловлював небезпечних злочинців.

Врізка: Покійний Томас Екслі, старший син Престона, здобув освіту у Поліцейській академії Лос-Анджелеса і був визнаний кращим курсантом за всю її історію. І сьогодні на стіні адміністративного корпусу Академії можна побачити пам’ятну табличку, встановлену в його честь. Через трагічний збіг обставин Томаса вбили на чергуванні незабаром після випуску.

Ще одна врізка: у 1941 році, коли йому було всього дев’ятнадцять років, Ед Екслі отримав срібну медаль і диплом з відзнакою Лос-Анджелеського університету! Ознайомившись із поколіннями родини Екслі, ми розуміємо, що вони просто не можуть бути типовими поліцейськими.

І батька і сина останнім часом часто згадували в новинах. 58-річний Престон Екслі спільно зі всесвітньо відомим аніматором, кінорежисером та ведучим дитячих телепередач Реймондом Дітерлінґом будують «Дрімленд» – дивовижний парк розваг, перший камінь у фундамент якого було закладено шість місяців тому, а закінчення будівництва намічено на квітень майбутнього року. Екслі-старший почав кар’єру в будівельному бізнесі в 1936 році, коли звільнився з поліції разом зі своїм другом та надійним помічником, лейтенантом Артуром Де Спейном.

У своєму розкішному особняку в Генкок-Парку Престон поспілкувався із репортером «Міррор», Діком Сен-Жерменом.

– Я мав диплом інженера, а Арт чудово знався на будматеріалах, – розповів він. – Ми об’єднали свої заощадження і взяли позику у незалежних інвесторів, які по праву оцінили нашу сміливість і підприємливість. Так і виникла компанія «Екслі Констракшн». Спочатку ми будували дешеві будинки, але поступово почали підвищувати свій рівень, перейшли до офісних будівель. Важливою віхою для нас стало шосе Арройо Секо. Я й мріяти не міг про такий успіх. А «Дрімленд» – вісімдесят гектарів землі, де здійсняться найзаповітніші бажання мільйонів людей – стане гідною вершиною нашої кар’єри.

Екслі посміхається.

– Рей Дітерлінґ – мрійник, – говорить він. – «Дрімленд» подарує багатьом людям відвідати світи, які він створив силою своєї уяви. Гора, якій він дав ім’я «Світ Пола», приголомшить будь-кого. Він назвав її на честь Пола Дітерлінґ, сина Рея, який трагічно загинув у горах під час сходження лавини в середині тридцятих років. Гора «Світ Пола» стане пам’ятником юнакові і в той же час буде дарувати людям радість, а певний відсоток доходів від її комерційного використання відраховуватимуть до дитячих добродійних організації. Тепер ви розумієте, що я не перебільшую, коли кажу, що «Дрімленд» – вершина моєї кар’єри.

Але, можливо, йому хочеться перевершити самого себе?

Екслі знову посміхається.

– Наступного тижня, – каже він, – я збираюся звернутися до Окружної ради з реконструкції та розвитку, а також до Лос-Анджелеського парламенту. Йтиметься про вартість масових перевезень в Південній Каліфорнії і про необхідність зв’язати південні міста штату новими шосе. Чесно кажучи, я хочу отримати замовлення на будівництво мережі шосейних доріг і збираюся запропонувати уряду штату вигідну угоду.

А далі?

Екслі посміхається й зітхає.

– Знайомі постійно дістають мене проханнями піти в політику. Мовляв, з мене вийде чудовий мер, губернатор, сенатор та Бог знає хто ще. Але я завжди кажу, що Флетчер Боурон, Дік Ніксон та Ерл Воррен – мої друзі.

Та чи означає це, що він виключає для себе можливість політичної кар’єри?

– Я нічого не виключаю, – відповідає на це Престон Екслі. – Не в моїх правилах встановлювати собі обмеження.

І, як з’ясували репортери, його син Едмунд, віднедавна сержант Відділу детективів поліції Лос-Анджелеса (відділок «Голлівуд»), дотримується такого ж життєвого кредо. У недавньому поліцейському скандалі, відомому, як «Криваве Різдво», Ед Екслі на суді продемонстрував справжній героїзм, і тепер перед ним відкрилися широкі можливості, хоча він і твердо націлений на кар’єру поліцейського. В інтерв’ю нашому кореспонденту в літньому котеджі сім’ї на озері Ерроугед Екслі-молодший сказав:

– Я прагну лише приносити користь, стати хорошим детективом й успішно розслідувати злочини. Мого батька прославила справа Лорена Атертона – маніяка, страченого у 1934 році за вбивство шести малюків, зокрема хлопчика-кінозірки Віллі Веннерголма, – і мені хотілося б розкривати справи такого ж масштабу. Для цього дуже важливо опинятися в потрібний час в потрібному місці, але, крім цього, необхідний якийсь внутрішній потяг до розгадування таємниць та наведення порядку у хаосі. Думаю, це необхідно, щоб стати добрим детективом.

Екслі, безсумнівно, опинився в потрібний час у потрібному місці восени 1943 року, коли він, єдиний, хто вижив у запеклій сутичці з противником, самотужки прорвався через три окопи, сповнені японських піхотинців. Він опинився в потрібний час в потрібному місці, коли його смілива заява розбила кригу мовчання про той ганебний інцидент, що відбувся в Центральному відділку поліції у Святвечір. Але хай про ці переломні моменти його життя розповість сам Ед Екслі.

– Це в минулому, я зараз повністю зосереджений на майбутньому. Працюючи у Відділі детективів, я набираюся безцінного досвіду, але від батька і його старого друга Арта Де Спейна я вчуся ще більше. Вечорами ми зчаста відшліфовуємо мистецтво допиту – для мене це чудове тренування, для батька та Арта – прекрасна розвага. Ми з батьком схожі, але все-таки дуже різні. Моєму батькові потрібен увесь світ, а мені – тільки те, що може запропонувати служба в поліції.

Престон Екслі та Ед Екслі пережили Томаса, а Марґаріт Екслі (уроджена Тіббетс) померла від раку шість років тому. Чи вплинули ці особисті втрати на їх життя?

– Бог мені свідок, що так, – відповідає Престон. – Ніхто їх обох мені не замінить.

Едмундові з приводу цього також є що сказати.

– Томас – це Томас, – каже він. – Мені було всього лише сімнадцять, коли він загинув, думаю, я навіть і не знав його по-справжньому. Інша річ – мама. Її я знав добре, вона була чудова, відважна та сильна, хоча й із невимовно сумними очима. Мені дуже її не вистачає, і, сподіваюся, моя майбутня дружина буде схожа на неї, хіба що трохи життєрадіснішою.

Отже, у сьогоднішній нашій рубриці «Профіль» ви познайомилися із представниками двох поколінь Екслі, що віддано служать на благо рідного краю.

ЗАГОЛОВОК: «Лос-Анджелес Таймс», 9 липня

ЛОУ БАЛОТУЄТЬСЯ НА ПОСАДУ ОКРУЖНОГО ПРОКУРОРА

ЗАГОЛОВОК: Світська хроніка,

«Лос-Анджелес Геральд-Експрес», 12 вересня

ШЛЮБ ЛОУ ТА МОРРОУ СВЯТКУВАВ УВЕСЬ ГОЛЛІВУД

УРИВОК: «Лос-Анджелес Таймс», 7 листопада

НАВЕСНІ У ВИБОРАХ НА ПОСАДУ ОКРУЖНОГО ПРОКУРОРА ЗІЙДУТЬСЯ МАКФЕРСОН ТА ЛОУ

Вільяму Макферсону, що має намір вчетверте балотуватися на пост окружного прокурора Лос-Анджелеса, доведеться поборотися із власним заступником Еллісом Лоу на виборах, що відбудуться в березні. Ці двоє достойників із великим відривом лідирують у списку з восьми кандидатів.

За 56-річного Макферсона готові проголосувати 38 % виборців, за 41-річного Лоу – 36 %. Їхнім найближчим суперником є Дональд Чепмен, колишній голова управління міських парків, із усього лише 14 %. Решта 12 % приблизно порівну розподілені між п’ятьма кандидатами – очевидно, що шанси будь-кого з них на перемогу дуже примарні.

На своїй прес-конференції Макферсон припустив, що боротьба буде нелегкою, і підкреслив, що він перш за все вірний слуга суспільства, а вже потім – політик. Із Лоу ми поспілкувалися у нього вдома, у товаристві його дружини Джоан, і він говорив приблизно у тому ж ключі, зауваживши, що сподівається на перемогу, і подякувавши усім потенційним виборцям, а особливо – правоохоронцям за те, що підтримали його в передвиборчій боротьбі.

1953

Щорічний рапорт про службову відповідність Управління поліції Лос-Анджелеса

«Конфіденційно»

3 січня 1953 року

Склав: лейтенант Дадлі Сміт

Копії: до Відділу кадрів та Адміністративного відділу

2/1/1953

ЩОРІЧНИЙ РАПОРТ

Про службову відповідність

ЗА ПЕРІОД: 4/4/1952—31/12/1952

СПІВРОБІТНИК: офіцер Вайт, Венделл А.,

НОМЕР ЖЕТОНА: № 916

ПОСАДА: офіцер поліції, детектив (Держ. службовець 4 розряду)

МІСЦЕ СЛУЖБИ: Відділ детективів (Підрозділ нагляду при Відділі вбивств)

НАЧАЛЬНИК: Лейтенант Дадлі Л. Сміт, жетон № 410

Джентльмени!

Цей меморандум є як звітом про профпридатність офіцера Вайта, так і звітом про перші дев’ять місяців існування підрозділу нагляду. Із шістнадцяти осіб, які працюють під моїм керівництвом, я вважаю Вайта найкращим. Це сумлінний, відданий роботі офіцер, який вище за все ставить службовий обов’язок. Має один із кращих показників у відділі по годинах праці: іноді йому траплялося два тижні поспіль працювати по вісімнадцять годин на добу. Як ви пам’ятаєте, під час переходу Вайта до мого підрозділу, на ньому лежала тінь злощасного різдвяного скандалу минулого року, і, зокрема, помічник начальника поліції Ґрін, посилаючись на висунуті проти нього звинувачення у невиправданому та надмірному застосуванні сили, висловлював сумніви в доцільності цього переведення (він вважав, що схильність Вайта до насильства в поєднанні зі специфічністю завдань, які виконує наш підрозділ, – це вибухонебезпечна суміш). Проте час довів, що він помилявся, і я без вагань виставляю офіцеру Вайту найвищий бал за всіма параметрами службової відповідності. Вайт не раз демонстрував неймовірну мужність. Наведу кілька прикладів того, як офіцер Вайт діяв в екстремальних ситуаціях, аби довести, що заради покарання злочинців він готовий виходити за межі того, що вимагає від нього службовий устав.

1. Восьме травня 1952 року. Під час спроби пограбування винного магазину, офіцер Вайт (він страждає від старих футбольних травм) майже кілометр гнався за озброєним підозрюваним. Підозрюваний кілька разів стріляв у офіцера Вайта; той не відкривав вогонь у відповідь, побоюючись наразити на небезпеку випадкових перехожих. Підозрюваний схопив жінку і приставив до її голови револьвер. Побачивши, що злочинець взяв заручницю, офіцери, які прибули на допомогу Вайту, розпочали з підозрюваним переговори. Тим часом Вайт непомітно зник з поля зору, обійшов злочинця та підкрався до нього ззаду. Коли злочинець відмовився відпустити жінку і здатися, Вайт вистрілив йому в потилицю і вбив на місці. Жінка не постраждала.

2. Численні випадки. Одне з ключових завдань Підрозділу нагляду – зустрічати в Лос-Анджелесі злочинців, що звільнилися умовно-достроково, і переконувати їх у нерозумності вчиняти тяжкі злочини в нашому місті. Ця робота вимагає неабиякої фізичної сили й сміливості, і, кажучи відверто, офіцер Вайт з цієї точки зору став незамінним працівником, бо може залякати навіть найзапекліших злочинців, змусивши їх дотримувати правил умовно-дострокового звільнення. Також він із власної ініціативи витрачає на нагляд за такими персонажами – особливо за тими з них, хто сів на нари за важкі злочини, – чимало ще й особистого часу. Так, саме він заарештував Джона (Великого Пса) Кассезе, двічі судимого за зґвалтування та озброєний грабіж. 20 липня 1952 року Вайт, спостерігаючи за Кассезе в барі, почув, як той намагається схилити неповнолітню до занять проституцією. Кассезе намагався опиратися арештові, але офіцер Вайт застосував фізичну силу і просто його заламав. Пізніше Вайт і ще двоє співробітників нашого підрозділу (сержант Майкл Брюнінґ та офіцер Р. Дж. Карлайл) провели інтенсивний допит Кассезе щодо його діяльності після звільнення. Кассезе зізнався у зґвалтуванні та вбивстві трьох жінок. (Див. звіт Відділу вбивств 168-А від 22/7/52.) Кассезе судили, призначивши йому найвищу міру покарання, і стратили у «Сан-Квентіні».

3. Вісімнадцяте жовтня 1952 року. Офіцер Вайт, ведучи нагляд за достроково звільненим Персі Гаскінсом, помітив його у товаристві двох знаних бандюків – Роберта Мекі та Карла Картера Гоффа. Усі троє були не раз судимі за збройні пограбування, і офіцер Вайт, зрозумівши, що вони можуть готувати наступний злочин, почав діяти. Він пішов слідом за Гаскінсом, Мекі та Гофом в овочеву лавку за адресою: С.Берендо, № 1683. Троє підозрюваних пограбували крамницю і спробували втекти. Коли вони вийшли на вулицю, офіцер Вайт, який все бачив через вікно, наказав їм кинути зброю і здатися. Грабіжники відмовилися. Вайт почав стріляти, вбив Гоффа і важко поранив Мекі. Гаскінс здався. Мекі пізніше помер від отриманих поранень, а Гаскінса судили за озброєне пограбування. Він зізнався ще в кількох злочинах і як рецидивіст був засуджений на довічне ув’язнення.

На завершення хочу підкреслити, що значною мірою завдяки офіцерові Вайту, Підрозділ нагляду у перший же рік свого існування досягнув настільки добрих результатів. 15 березня 1953 року я знову беруся до обов’язків співробітника Відділу вбивств і хотів би, щоб офіцер Вайт перейшов туди разом зі мною. На мою думку, він володіє всіма якостями, необхідними для справжнього детектива.

З повагою

Дадлі Л. Сміт,

Жетон № 410 Лейтенант,

Відділ з розслідування вбивств

Управління поліції Лос-Анджелеса

Щорічний рапорт про службову відповідність

«Конфіденційно»

6 січня 1953 року

Склав: капітан Расселл Міллард

Копії: до Відділу кадрів та Адміністративного відділу

6 січня 1953 року

ЩОРІЧНИЙ РАПОРТ

Про службову відповідність

ЗА ПЕРІОД: 13/4/1952—31/12/1952

СПІВРОБІТНИК: Вінсеннс, Джон,

НОМЕР ЖЕТОНА: № 2302

ПОСАДА: сержант поліції, детектив (Держ. службовець 5 розряду)

МІСЦЕ СЛУЖБИ: Відділ детективів (Відділ моралі)

НАЧАЛЬНИК: Капітан Рассел А. Міллард,

Жетон № 5009

Джентльмени!

Оцінивши роботу сержанта Вінсеннса на «четвірку з мінусом», вважаю за необхідне супроводити її такими коментарями:

А. Відколи він покинув пити, від нього стало набагато більше користі в операціях, пов’язаних із припиненням незаконної торгівлі алкоголем.

Б. Вінсеннс схильний перевищувати межі своїх службових обов’язків, коли йдеться про наркотики. Так, не раз траплялося, що, виявивши на місці злочину наркотики, він наполягав провести арешт за зберігання наркотичних речовин.

В. Мої побоювання з приводу того, що Вінсеннс не впорається зі своїми основними обов’язками у Відділі моралі, допомагаючи в роботі своєму наставнику Дадлі Л. Сміту з Відділу вбивств, не виправдалися. Це, безумовно, свідчить на користь сержанта Вінсеннса.

Г. Показання Вінсеннса з приводу торішнього різдвяного побоїща, не викликали до нього неприязні з боку товаришів, оскільки він теж виявився «постраждалим» (втратив роботу у Відділі боротьби з наркотиками, яка, очевидно, для нього є дуже важливою), а також тому, що жоден з офіцерів, проти яких він дав свідчення, ще не потрапив до в’язниці.

Ґ. Вінсеннс постійно просить мене перевести його назад до Відділу боротьби із наркотиками. Однак я не збираюся його відпускати, поки він не розкриє якусь велику справу – так вже у нас у Відділі повелося. Вінсеннс намагався натиснути на мене, використовуючи свої зв’язки із заступником окружного прокурора Елісом Лоу, але я, так само як і Лоу, відмовив. І буду відмовляти й надалі, навіть якщо він стане прокурором.

Д. У Відділі ходять чутки, що Вінсеннс є інформатором жовтого журналу «Цілком таємно». Я його попередив: якщо бодай щось із наших внутрішніх справ вийде за межі Відділу, йому місця буде мало.

Е. На завершення хочу відзначити, що загалом Вінсеннс як офіцер цілком відповідає Відділові моралі. Він багато працює, його звіти завжди написані чітко й грамотно (хоча, мабуть, не без фантазій). Особливо добре він розв’язує справи, пов’язані з букмекерством та проституцією. Зазначу також, що Вінсеннс не нехтує своїми обов’язками технічного консультанта в телесеріалі «Жетон честі», що також свідчить на його користь. Останнім часом наш Відділ помітив незвичний наплив порнографічних видань, з цього приводу ведеться розслідування. Можливо, для Вінсеннса це розслідування стане шансом проявити свої здібності детектива й повернутися до Відділу боротьби із наркотиками. Отже, ще раз, загальна оцінка його діяльності – чотири з мінусом.

З повагою,

Расселл А. Міллард,

Жетон № 5009

Начальник Відділу моралі

Управління поліції Лос-Анджелеса

Щорічний звіт про службову відповідність

«Конфіденційно»

11 січня 1953 року

Склав: лейтенант Арнольд Реддін,

начальник Відділу детективів відділка «Голлівуд»

Копії: до Відділу кадрів та Адміністративного відділу

11 січня 1953 року

ЩОРІЧНИЙ РАПОРТ

Про службову відповідність

ЗА ПЕРІОД: 1/3/1952—31/12/1952

СПІВРОБІТНИК: Екслі, Едмунд Дж.,

НОМЕР ЖЕТОНА № 1104

ПОСАДА: сержант поліції, детектив (Держ. службовець 5 розряду)

МІСЦЕ СЛУЖБИ: Відділ детективів відділка «Голлівуд»

НАЧАЛЬНИК: лейтенант Арнольд Д. Реддін,

Жетон № 556

Джентльмени!

Щодо сержанта Екслі.

У цієї людини безумовний талант до детективної роботи. Він розумний, проникливий, працездатний і, здається, не має особистого життя, бо готовий повністю присвячувати себе роботі. Йому всього тридцять років, з них він усього дев’ять місяців на посаді детектива, але за цей час він встиг провести вже безліч арештів, з яких 95 відсотків (переважно – дрібні злочини проти власності) були доведені до суду та завершилися винесеними вироками.

Звіти Екслі завжди грамотні, точні й неодмінно вирізняються глибоким розумінням ситуації.

Екслі погано працює з напарниками і набагато краще – сам, тому я дозволив йому проводити допити самому. Допити він вибудовує чудово, і протягом цих дев’яти місяців отримав чимало, на мій погляд, справді дивовижних зізнань (і все це – без застосування фізичної сили!). Одним словом, за всіма параметрами службової відповідності я ставлю йому тверду «п’ятірку».

Однак після того, як він свідчив у суді в справі щодо погрому минулого Різдва, усі колеги його ненавидять, а за те, що він завдяки цьому ще й просунувся по службі, його ще й відкрито зневажають. (Про те, що Екслі дістав посаду детектива завдяки своїм свідченням, знають абсолютно всі, та й сам він цього не приховує.) Також більшість моїх підопічних вважає Екслі боягузом, оскільки на допитах він не вдається до фізичної сили.

Екслі з відзнакою склав іспит на лейтенантські звання, і дорога нагору йому тепер відкрита. Однак я вважаю, що для лейтенанта у Відділі детективів він, по-перше, надто молодий і недосвідчений, а по-друге, таке просування неминуче зумовить ще більшу ненависть до нього з боку товаришів по службі. А коли він стане начальником, його ненавидитімуть геть усі.

З повагою,

Лейтенант Арнольд Д. Реддін,

Жетон № 556

УРИВОК: «Лос-Анджелес Дейлі Ньюс», 9 лютого

ОФІЦІЙНО: БУДІВЕЛЬНИЙ МАГНАТ ЕКСЛІ ДІСТАЄ ДОЗВІЛ НА БУДІВНИЦТВО МЕРЕЖІ ШОСЕ У ПІВДЕННІЙ КАЛІФОРНІЇ

Сьогодні в комісії дорожнього будівництва округу Лос- Анджелеса оголошено, що підряд на будівництво мережі сучасних шосейних доріг, які з’єднають центральний Лос-Анджелес, Голлівуд, Сан-Педро, Помону, Сан-Бернардіно, Південну затоку і долину Сан-Фернандо, отримує Престон Екслі, власник «Екслі Констракшн» і колишній співробітник поліції Лос-Анджелеса, який розпочинав свою кар’єру в Сан-Франциско розносником газет.

«Про деталі ви незабаром дізнаєтеся, – сказав Екслі по телефону нашому кореспондентові. – На завтра у мене запланована телевізійна прес-конференція. Крім мене, там будуть люди з комісії дорожнього будівництва та місцевого парламенту».

Журнал «Цілком таємно», лютий 1953 року

ОКРУЖНИЙ ПРОКУРОР ЛОС-АНДЖЕЛЕСУ ВІДПОЧИВАЄ ВІД КАМПАНІЇ ІЗ ЧОРНИМИ КРАСУНЯМИ!!!

Сідней Гадженс

Білл Макферсон, окружний прокурор Лос-Анджелесу, полюбляє молоденьких, довгоногих, грудастих, окатих і – чорних. Від гарлемського Шуґар-Гілл до негритянських кварталів Лос-Анджелеса наш 57-річний сім’янин, батько трьох дочок-підлітків, відомий більше як любитель солоденького, завжди готовий смітити зеленими папірцями в тих таємних куточках, де гримить джаз, стоїть густий дим із запахом трави і під надривні ридання саксофона вибухають пристрасні чорно-білі романи.

А втім – що тут такого? Макферсон, у якого у самому розпалі передвиборча кампанія, мусить тягатися із молодим та вправним Еллісом Лоу. Не дивно, що його тягне розслабитися. Самі подумайте. Може, він ходить поплавати в басейні клубу «Джонатан»? Ні. Може, він воліє сходити із родиною на вечерю до Майка Лімана або в «Тихий океан»? Ні. То куди ж він іде? Прямісінько в негритянські бари.

На південь від бульвару Джефферсона розміщено зовсім інший світ. Вкладайте волосся, одягайте червоний шкіряний піджак і відправляйтеся на пошуки пригод. Білл Макферсон ходить сюди щочетверга.

Але повернімося до фактів. Меріон Макферсон, багатостраждальна дружина нашого ласунчика Білла, думає, що по четвергах її чоловік ходить на бокс – дивитися, як молоді легковаговики-мексиканці щосили лупцюють один одного. Але вона помиляється – увечері у четвер Поганий Біллі кохатиметься, а не насолодждуватиметься битвами.

Факт номер один: Білл Макферсон – регулярний клієнт «Салону Мінні Робертс», відомого кольорового борделю на півдні Лос-Анджелеса. Можете вважати це чутками – хоча на порожньому місці такі чутки не з’являються, – але подейкують, що наш Біллі обожнює приймати ванну у молоці вартістю у $35 разом із двома пухкими дівчатами з Конго.

Факт номер два: Макферсона бачили в закладі Томмі Такера – наш герой із задоволенням слухав Чарлі «Птаху» Паркера (еге ж, ще того торчка) і попивав фірмові коктейлі в місцевому барі. Його остання пасія – Лінетт Браун, 18-річна чорношкіра дівчинка, яку вже двічі притягували за зберігання марихуани, – погодилася дати інтерв’ю нашому кореспонденту.

– Біллі любить чорних, – розповіла вона. – Він каже: «Хто раз спробував чорненьку, той уже білу не полюбить». Він любить джаз і любить позависати. Він справді одружений? Він насправді окружний прокурор?

Так, насправді, солоденька. Поки що принаймні. До виборів ще так багато четвергів, а чи зможе наш Грайливий Біллі так довго стримувати свої темні бажання?

І пам’ятайте, дорогі читачі, що про все це ви вперше почули від нас – без протоколу, конфіденційно і цілком таємно.

УРИВОК: «Лос-Анджелес Геральд-Експрес», 1 березня

ПОЛІЦЕЙСЬКОГО, ЩО БИВ ЗАТРИМАНИХ У СВЯТВЕЧІР, ЗВІЛЬНЯЮТЬ

2 квітня Річард Алекс Стенсленд залишає виправний заклад «Вейсайд». Засуджений минулого року за чотирма кримінальними статтями (усі звинувачення пов’язані із його поведінкою під час відомого скандалу під назвою «Криваве Різдво»), він виходить на свободу – колишній поліцейський із туманним майбутнім.

Колишній напарник Стенсленда офіцер Венделл Вайт погодився дати інтерв’ю нашому кореспондентові:

– Діку просто не пощастило, – зазначив він. – Я теж був там тієї ночі і міг опинитися на його місці. Дік зробив з мене хорошого поліцейського. Усім, що в мене є, я зобов’язаний йому і не можу примиритися з тим, що з ним сталося. Як і раніше, я вважаю його своїм другом і, думаю, крім мене, у нього залишилося в поліції чимало друзів.

І мабуть, не тільки в поліції. Стенсленд розповів нашому кореспонденту, що після звільнення збирається працювати на Ейбрагама Тайтелбаума, власника «Кошерного Ейба» – відомого ресторану в Західному Лос-Анджелесі. Ми запитали Стенсленда, чи тримає він образу на тих, через кого він опинився у в’язниці.

– Тільки на одного, – відповів він. – Але я занадто законослухняний для того, аби йому мститися.

«Лос-Анджелес Дейлі Ньюс», 6 березня

ЗАВДЯКИ СКАНДАЛОВІ ПОСАДУ ОКРУЖНОГО ПРОКУРОРА ВЗЯТО БЕЗ БОЮ

Як і очікувалося, передвиборча боротьба між нинішнім окружним прокурором Вільямом Макферсоном та його молодим і честолюбним заступником Еллісом Лоу буде нелегкою, бо ж на кону стоїть посада головного захисника правосуддя в Південній Каліфорнії на наступні чотири роки. Обидва кандидати запропонували виборцям свої програми: як ефективніше боротися зі злочинністю та оптимально використовувати державний бюджет. Обидва, як і слід було очікувати, клянуться захищати закон і порядок щосили. У поліції та серед юристів Лос-Анджелеса Макферсон має репутацією занадто ліберального добряка, тому загалом вони більше схиляються до Лоу. Однак колишнього прокурора підтримувала федеральна влада. До того ж Макферсон провадив свою кампанію більш уміло та спокійно, тоді як Лоу своїми різкими заявами радше відштовхував виборців, аніж приваблював їх. До певного моменту кампанія велася хоч і досить жорстко, але джентльменськими методами, поки не вийшов лютневий випуск журналу «Цілком таємно».

Більшість людей не надто довіряє «Цілком таємно» та іншим подібним виданням, проте в період передвиборної кампанії кожне слово, сказане про кандидатів, набирає особливої ваги. У статті стверджувалося, що окружний прокурор Макферсон, щасливо одружений вже двадцять шість років, віддається розпусті з юними негритянками. Сам прокурор проігнорував статтю, яку супроводжувало фото, де він перебуває в товаристві чорношкірої дівчини в одному з нічних клубів південного Лос-Анджелеса. Місіс Макферсон, однак, статтю не проігнорувала – вона негайно подала на розлучення. Утім, Елліс Лоу у своїй передвиборчій кампанії цю статтю не згадував, і становище Макферсона залишалося досить міцним. Але за три дні до виборів до служби шерифа надійшла анонімна інформація про те, що в одному з номерів мотелю «Бузок» на Сансет-Стріп відбувається незаконне любовне побачення. Під час рейду працівники служби шерифа затримали прокурора Макферсона, а також його подругу – 14-річну повію-негритянку Марвелл Вілкінс, що вже має два приводи до Відділу у справах неповнолітніх. Макферсона було затримано за звинуваченням у розбещенні неповнолітньої.

Марвелл Вілкінс розповіла, що Макферсон посадив її до себе в машину на Південно-Західній авеню, запропонував двадцять доларів за годину її часу і привіз до мотелю «Бузок». Макферсон впав на дурника: за його словами, він випив «кілька мартіні» на діловій вечері з виборцями в «Тихому океані», потім сів у машину… і далі нічого не пам’ятає. Решта – уже історія: слідом за службою шерифа до мотелю «Бузок» набилися репортери й фотокореспонденти, ім’я Макферсона опинилося на перших шпальтах усіх газет, і наступного вівторка Лоу майже без боротьби посів місце окружного прокурора.

Однак є у цій історії щось неправильне. Ми в «Дейлі Ньюс» (незважаючи на те, що під час виборчої кампанії підтримували Макферсона) не піддаємо сумніву право «Цілком таємно» і подібних йому бульварних видань публікувати будь-який бруд. Нам не вдалося розшукати Марвелл Вілкінс, оскільки дівча після звільнення з-під варти як крізь землю провалилося. Аби не розкидатися голослівними звинуваченнями, ми, тим не менш, просимо новообраного окружного прокурора Елліса Лоу провести ретельне розслідування цієї справи хоча б для того, щоби початок його каденції не був затьмарений підозрілими справами.