Читать книгу Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Эллрой - Страница 9

Хріновий місяць видався.

Бад вирвав із календаря жмут січневих аркушів 1952 року й підрахував арешти. З першого по одинадцяте – нуль: він охороняв знімальний майданчик, відганяв мисливців за автографами. Чотирнадцяте січня: з тих шістьох, що напали на поліцейських, знято обвинувачення. Адвокат мексиканців повернув справу так, ніби Браунелл та Геленовскі самі почали бійку. Тепер їм загрожують цивільні позови; на календарному аркуші було накарябано: «Найняти адвоката?»

Шістнадцяте, дев’ятнадцяте та двадцять друге січня: достроково звільнені троє любителів бити жінок, Бад зробив їм привітальні візити. З двадцять третього по двадцять п’яте січня: разом зі Стенсом за підказкою Джонні Стомпа, який у кримінальному світі почувається як риба у воді, вистежували зграю грабіжників. Хоча останнім часом організована злочинність якось принишкла, принаймні Джонні скаржиться на безробіття; судячи з усього, Мо Яґєлка, що наглядає за справами Мікі К., за відсутності боса побоюється показувати м’язи. У цілому сім арештів – непогано, але всю картину псує передріздвяне побоїще у відділкові, яке газетярі вже встигли охрестити «Кривавим Різдвом». Поповзли чутки, що на Паркера вийшли круті хлопці з прокуратури, і що всіх, хто був того Святвечора у відділкові, будуть допитувати у департаменті внутрішніх розслідувань, і що Велике Журі вже налаштувалося організувати рознос. Ще записки на аркушах календаря: «Поговорити з Діком», «Адвокат», «Адвокат – коли???»

Останній тиждень місяця більше нагадував курортний відпочинок. Дік взяв відпустку і просихав у санаторії «Двадцять дев’ять пальм»; начальник бригади був щиро переконаний, що він поїхав до Небраски на похорон батька – хлопці навіть скинулися, аби надіслати вінок на фальшиві похорони. Двадцять дев’ятого січня – два арешти: хлопці порушили правила умовно-дострокового звільнення, і Бад пов’язав їх за наводкою однієї із нишпорок Джонні Стомпа. Щоправда, довелося вибити з них усе лайно й привезти з району до міста, щоби не бухтіли хлопці шерифа. Тридцять перше: довелося потягатися із Чіком Нейделом, барменом із бару «Місячне сяйво», який за сумісництвом підробляв скуповуванням краденого. Під час рейду у нього знайшли цілий склад крадених рацій та приймачів; чувак, який на нього настукав, сховався в якійсь дірі у Сан-Дієґо, і поліція Лос-Анджелеса ним би не опікувалася. А ось Бадові довелося взятися за цього баригу: купівля крадених речей, зберігання їх і плюс до того – судимість за тією ж статтею в минулому. Десять арештів за місяць – майже вдвічі більше, ніж треба.

І лютий, схоже, буде врожайним.

Перших шість лютневих днів Бад надягав форму і патрулював вулиці; ця геніальна ідея належала шефу Паркеру. Кожен працівник Відділу детективів повинен був тиждень на рік відпрацювати в патрулі. За алфавітом його прізвище було в самому кінці списку. Що ж, для пізньої пташки нема ні комашки – шість днів поспіль лив дощ.

На роботі – справжній потоп, з жінками – справжнісінька посуха.

Бад неуважно гортав свій записник. Лорін зі «Срібної зірки», Джейн із «Зімби», Ненсі з бару «Орбіта Лаунж» – його невідкладні номери. Усі ці дівулі були схожі між собою: далеко за тридцять, вдячні молодому хлопцю, який по-людськи до них ставився й допомагав пригадати, що не кожен чоловік – остання сволота. Лорін – то дамочка грубенька, пружини ліжка під нею завжди прогиналися аж до підлоги. Джейн вічно ставила для відповідного настрою оперні записи – Бадові вони на звук нагадували котячий концерт. Ну а Ненсі – просто п’яничка, з якою можна повисіти в барі. Жінки, які уже всякого бачили в житті і які в разі чого зникали з обрію ще швидше за нього самого.

– Вайте, а поглянь-но!

Бад звів очі. Елмер Ленц подавав йому відкритий на першій сторінці номер «Геральд».

Заголовок: «Поліцейські вибивають із затриманих зізнання».

Підзаголовок: «Велике журі готове заслухати свідків», «Паркер обіцяє повне співробітництво поліції».

– Нам задниця, – сказав Ленц.

– Не сци, Шерлоку, – відповів Бад.