Читать книгу Наближення. Переклади (збірник) - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 18

Ти спину гнув на хліб – така була потреба.

І труд без нагород був твій найперший брат.

Ти знав: не падає пшениця з неба,

А падає на землю з неба град.

В Чегемі не було ні срібла, ані злата,

Його земля камінням лиш багата.

Твоя робота – ось в чім долі суть.

Твій сон – робота, вдень – знов на роботу.

Мій пращуре, до сьомого ти поту

Труждався так, що ні в чім дорікнуть!

Явою й сном був шмат малого поля.

На інших була схожа твоя доля.

А день робочий і вночі був, зваж.

Не дуже млин веселе сіяв мливо.

Ти посміхався і казав журливо:

«Як помремо, тоді й спочинок наш!»

Це спадок роду – праця ще з дитини.

Такого скарбу золоті крихтини

Ти взяв у душу, спину тяжко гнув.

До крові руки стер, збивав ти ноги,

Трудився так, що клаптик твій убогий

Здавався людям більшим, аніж був.

Весь вік ти горбився, весь вік трудився,

В аул вертався, танцював, молився,

Не кров чужу, а піт свій ти пролив.

Ти йшов і тяжко за соху тримався.

В любові ти землі своїй не клявся,

В любові ти не клявся – ти любив.

І смерть прийшла, як був ти за сохою,

Прийшла вона дорогою лихою

І повела за потойбічний кряж,

Куди і ми підем вслід за батьками,

Її, напевно, ти зустрів словами:

«Як помремо, тоді й спочинок наш!»