Читать книгу Наближення. Переклади (збірник) - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 21

Світ знову повен страхів, неспокійний.

Війна десь знову грає в свій ріжок.

А в горах, тут, мов батько мій покійний,

Спокійно горець уклада стіжок.

Сьогодні, як в минулі всі віки,

Дзвенить коса, кладе в покіс травини,

І свіже сіно пахне залюбки,

Аж ним пропахли в небесах хмарини.

Руйнуються підвалини твердині,

Біда готова світ сповити в тьму —

Копиці сіна, скошеного нині,

Стоять, мов сотні літ колись тому.

Стоїть косар і, мов його предтечі,

Словами діда, тож послухай ти,

Шепоче ліс і лист кладе на плечі,

Шепоче: «Од життя не утекти!»

Я бачу: вийшли буйволи юрбою,

Вигострює орел свій влучний зір,

Неначе зброї, вогневої зброї

Не вигадали люди до сих пір.

Лягає сонце косарю на плечі,

Палає неба синя дивина,

Неначе світ, де наступа мій вечір,

Не нажахала жодна ще війна.

Граблями підправляє стіг спокійний,

Поважний горець, мов його стіжок,

Неначе всі вже відгриміли війни,

Кладе косар косу на моріжок…