Читать книгу Наближення. Переклади (збірник) - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 24

На пустельному березі білому,

мов голубка свята, безборонна,

шерхлі губи у спразі розкрили ми,

а вода, а вода ж солона.

На піску написали на білому

ім’я спраги – в чеканні завмерли.

Хвиля вдарила вогкими крилами —

ім’я стерлося, море стерло.

З тугими вітрилами, з гарячими крилами

серце в пристрасті мчало наосліп.

Були юні ми. Стали дорослі.

Ми змінили життя – плин змінили ми.

Терпляче ти на камені присіла,

а вечір примостився на землі,

страждання зайнялося на чолі,

і чорнота очей твоїх доспіла.

Окрилля неслухняних твоїх губ

оголено так, виклично тремтіло.

Ходив навшпиньках вітер-легкоступ,

і прагнуло ридання твоє тіло.

В душі твоїй вже туга пробриніла,

і сліз її дочікувала мла…

Гнучкою ти галузкою була,

що хоче плід гойднути, осміліла.

Ти стрималась, ковтнувши всі жалі,

усмішкою ридань накривши гроно…

Такого ж сенсу надає землі

в холодних зорях синява бездонна.

Заквітчані море і гори ущербним холодним місяцем.

Смоковниці та асфоделі туляться біля скелі.

Глечик ввечері втамував свою денну спрагу.

Закрите ліжко ось-ось розкриється біля кипарисів. Над твоїм

золотим волоссям – зоряне волоття Лебедя та Альдебарана.

Я життя своє тут затримав, своє життя пілігрима.

Затримав у жовтих деревах, у раптових кущах дощів,

Де листя кленове світить на мокрих схилах,

Де жоден вогник не світить на верхогір’ї – отак вечоріє.

Я життя своє тут затримав, своє життя пілігрима.

Риска на лівій руці твоїй, риска маленька.

Тиха подряпина на золотому коліні твоєму —

Такі залишав трамонтан набіглий

На тихому пляжі торішнього літа.

Я життя своє тут затримав і чую

Навколо замерзлого озера голос чужий, замерзлий.

Ніхто й ні про що мене не питає – ніякі зустрічні обличчя,

Навіть згорблена жінка, що немовлятко годує.

Навіть чорна ущелина, чорна до чорного безміру,

Навіть біла рівнина, вгодована снігом білим, —