Читать книгу Промови, що змінили світ - Группа авторов - Страница 12

17 вересня 1796 року

Друзі і співгромадяни!

Зважаючи на те, що наближаються нові вибори громадянина, якому доведеться очолити адміністрацію Сполучених Штатів, і фактично надійшов час, коли ваші помисли мають бути присвячені вибору особи, наділеної цією відповідальною довірою, мені здається своєчасним, особливо враховуючи те, що це може сприяти більш чіткому виявленню суспільної позиції, довести до вашого відома моє рішення відмовитися від того, щоб фігурувати серед тих осіб, з котрих буде робитися вибір.

Те, що я погодився до цього часу служити на посаді, на яку двічі кликав мене ваш вибір, було жертвою, яку мої наміри принесли уявленню про обов’язок, і повагою до того, що мені уявлялося вашим бажанням. Я постійно сподівався, що мені вдасться набагато раніше, зважаючи на міркування, які я не міг ігнорувати, повернутися у відставку, з якої я, усупереч бажанню, був відкликаний. Моя рішучість учинити так до останніх виборів навіть підштовхнула мене до думки про підготовку звернення до вас; однак тверезі міркування з приводу того скрутного і загрозливого стану наших справ у відносинах з іноземними державами й одностайна порада осіб, що користуються моєю довірою, змусили мене відмовитися від цієї ідеї. Я радий, що ваша стурбованість з приводу як зовнішніх, так і внутрішніх проблем уже не викликається намірами, які суперечать почуттю обов’язку чи порядності, і я переконаний, що, незалежно від ваших упереджень щодо моїх послуг, за нинішнього стану, в якому перебуває наша країна, ви не поставитеся з осудом до мого рішення подати у відставку.

Тут, можливо, мені слід зупинитися. Але турбота про ваш добробут, яка збережеться, доки я живий, і розуміння небезпеки, цілком природно викликане цією стурбованістю, змушують мене в моменти, подібні до нинішнього, пропонувати на ваше законне обговорення і рекомендувати на ваш розгляд деякі думки, що стали результатом довгих міркувань і ґрунтовних спостережень, що здаються мені дуже важливими для вашого щастя як народу. Вони будуть запропоновані вашій увазі, і ви маєте у своєму розпорядженні цілковите право бачити в них безсторонні застереження друга, що йде і, можливо, не має особистих мотивів давати упереджені поради. Не можу я забути і про схвальне ставлення, виявлене вами в минулому до моїх поглядів в аналогічних випадках.

Громадяни єдиної країни за народженням чи за вибором, ця країна має право розраховувати на вашу любов. Звання американця, що належить вам за ознакою національної належності, повинно незмінно викликати законну гордість патріотизмом більшою мірою, ніж будь-яке інше звання, похідне від місцевих пристрастей. За наявності незначних відтінків розходжень у вас в усіх єдині релігія, звичаї, звички і політичні принципи. У вас спільна справа, за яку ви боролися і разом здобули перемогу. Незалежність і свобода, які ви маєте, є результатами спільних рішень, спільних зусиль, спільних небезпек, страждань і успіхів. Але ці міркування, хоч як би переконливо зверталися вони до ваших почуттів, значно поступаються міркуванням, що відповідають безпосереднішим чином вашим інтересам. У цьому розумінні кожна складова частина нашої країни знаходить найбільш нагальні приводи до того, щоб дбайливо берегти і захищати спільний союз.

Тому всі частини нашої країни, усвідомлюючи в такий спосіб пряму й особливу зацікавленість у союзі, всі вони разом не можуть не знайти в єдиній масі засобів і зусиль більш переконливу силу, більш переконливі можливості і відповідно більш надійні гарантії захисту від зовнішньої небезпеки, менш часті порушення миру іноземними державами і, що незмірно цінніше, повинні здобути із союзу гарантію від тих чвар і воєн між собою, які так часто вражають сусідні країни, не об’єднані єдиними урядами, і викликати які могло б саме лише суперництво між ними, але які конфронтуючі іноземні альянси, прихильності та інтриги заохочували б і робили жорстокішими. Отож, подібним же чином вони будуть уникати необхідності збільшення кількості військових установ, які за будь-якої форми правління не сприяють свободі і які слід розглядати як особливо ворожі республіканській свободі. У цьому розумінні ваш союз слід вважати основною опорою вашої свободи, і любов до першого повинна підвищити для вас цінність другої. Ці міркування переконують кожен мислячий і доброчесний розум і свідчать про необхідність збереження союзу як основної мети патріотичного устремління.

Звання американця, що належить вам за ознакою національної належності, повинно незмінно викликати законну гордість патріотизмом більшою мірою, ніж будь-яке інше звання, похідне від місцевих пристрастей.

Єдиний уряд абсолютно необхідний для забезпечення ефективності і міцності вашого союзу. Ніякі альянси між складовими частинами союзу, хоч якими б суворо дотримуваними вони були, не можуть замінити такого уряду. Неминуче виникнуть порушення і перешкоди, що їх у всі часи переживали всі альянси. Усвідомлюючи цю важливу істину, ви вдосконалили свою першу спробу прийняттям форми правління, на відміну від попередньої, більше розрахованої на тісний союз і на ефективне керівництво вашими спільними інтересами. Нинішня форма правління, плід вашого власного вибору, незалежна і не викликає побоювань, прийнята в результаті досконального вивчення і зрілого обміркування, абсолютно вільна з погляду своїх принципів і розподілу своїх владних повноважень, об’єднує безпеку з енергією і містить умову можливості внесення поправок, справедливо має право претендувати на вашу довіру і вашу підтримку. Повага до її авторитету, дотримання її законів, підпорядкування її установленням є обов’язком, запропонованим основоположними принципами справжньої свободи. Основою нашої політичної системи визнається право народу створювати і змінювати свої форми правління. Але існуюча Конституція доти, доки вона не змінена в результаті чіткого і достовірного рішення народу, священна й обов’язкова для всіх. Сама ідея повноважень і права народу на утворення уряду передбачає обов’язок кожної особистості підкорятися заснованому уряду. Будь-які перепони на шляху виконання законів, будь-які союзи й асоціації, створені під будь-яким поважним приводом з дійсним наміром здійснювати керівництво чи контроль над конституційною владою, перешкоджати їм чи залякувати їх у ході прийняття ними рішень і здійснення дій, завдають шкоди цьому основному принципу і мають згубний характер.

…ваш союз слід вважати основною опорою вашої свободи, і любов до першого повинна підвищити для вас цінність другої.

Основою нашої політичної системи визнається право народу створювати і змінювати свої форми правління.

Вони сприяють виникненню фракційної боротьби, наданню їй надзвичайної ролі, заміні делегованої волі нації волею партії – найчастіше невеликої, але енергійної меншості суспільства – і, беручи до уваги почергові тріумфи партій, перетворенню державних органів влади у дзеркало, що відбиває непродумані і безглузді прожекти фракцій, а не в орган реалізації розумних планів, підтримуваних загальною думкою, що відповідають взаємним інтересам.

Почергове домінування однієї фракції над іншою, загострене природним для партійних розколів почуттям відплати, що в різні часи і в різних країнах спричиняло найжахливіші злочини, само є жахливим деспотизмом. Але це веде зрештою до ще міцніше закріпленого деспотизму. Наростаючі розлад і злидні підштовхують людей до думки шукати захисту і спочинку в окремої особистості з абсолютною владою, і рано чи пізно голова фракції, що перемогла, більш удатний чи більш щасливий, аніж його суперники, повертає цю ситуацію на користь свого власного піднесення на руїнах суспільної свободи.

Хоча подібна крайність не очікується (та її, проте, не слід цілком випускати з уваги), безнастанні перекручування партійного духу цілком здатні привернути увагу розумних людей і зобов’язати їх відвертати і стримувати ці перекручування.

Завжди дають плоди відволікання суспільної уваги й ослаблення державної влади. Це будить у суспільстві необґрунтовану заздрість і фальшиві тривоги, розпалює ворожнечу між окремими шарами суспільства, часом призводить до бунтів і повстань. Усе це відчиняє двері закордонному впливу і корупції, які під прикриттям партійних розбіжностей легко знаходять доступ до уряду. У такий спосіб політика і воля однієї країни виявляються підлеглими політиці і волі іншої.

Існує думка, що у вільних країнах партії являють собою корисний інструмент контролю за виконанням влади і сприяють збереженню духу свободи. У якомусь сенсі це, можливо, справедливо, і в урядах монархічного напряму патріоти можуть розглядати партійний дух з поблажливістю, якщо не зі схваленням. Але в урядах народного напряму, в обраних урядах такого роду дух не слід заохочувати. Можна з певністю стверджувати, що в кожній партії, природно, буде завжди досить такого духу; а в умовах наявності постійної небезпеки прояву крайнощів суспільна думка повинна використовувати свій вплив для того, щоб зм’якшити і стримати його. Щоб підтримувати вогонь, необхідна загальна пильність для запобігання тому, що він розгориться в полум’я, інакше вогонь не зігріє, а поглине.

Важливо також, щоб звичка мислити попередила тих, кому доручено керувати вільною країною, що не слід перевищувати повноважень, визначених їм Конституцією, і уникати замаху одного владного підрозділу на прерогативи іншого. Дух замаху сприяє консолідації прерогатив усіх владних підрозділів в одних руках і, таким чином, створює, незалежно від форми державного правління, справжній деспотизм… Якщо, на думку народу, поділ чи зміна владних повноважень у якій-небудь їхній частині неправильні, нехай вони будуть змінені поправкою, передбаченою Конституцією. Але не можна допускати змін шляхом узурпації влади, оскільки, навіть якщо в конкретному випадку це слугуватиме добру, такою зброєю звичайно скидаються вільні уряди. Такий прецедент завжди набагато переважить з погляду заподіяної шкоди будь-яку часткову чи тимчасову вигоду.

…не можна допускати змін шляхом узурпації влади, оскільки, навіть якщо в конкретному випадку це слугуватиме добру, такою зброєю звичайно скидаються вільні уряди.

Виявляйте добру волю і дотримуйтеся справедливості щодо всіх держав. Підтримуйте мир і злагоду з усіма. Релігія і мораль заохочують таку поведінку… У здійсненні такого плану ніщо не є більш істотним, аніж відмова від постійної, глибоко вкоріненої ворожнечі щодо одних держав і гарячої прихильності до інших; замість цього слід розвивати чесні і дружні відносини з усіма. Держава, що відчуває щодо іншої ненависть, яка стала звичною, чи симпатію, що ввійшла у звичку, є в якійсь мірі рабом. Вона раб своєї ворожнечі чи прихильності, і кожного з цих почуттів досить для того, щоб збити таку держава зі шляху, що відповідає її обов’язку й інтересу.

Антипатія, що існує в одній державі щодо іншої, легко схиляє обидві сторони до вчинення образи чи шкоди, нетерпимого ставлення до найменшої завданої кривди, а також до зарозумілості й незговірливості при виникненні непринципових чи незначних суперечок. Звідси часті колізії, уперті, гострі і криваві сутички. Нація, спонукувана недоброю волею та обуренням, усупереч тверезим політичним розрахункам, іноді примушує уряд до війни.

Аналогічним чином гаряча прихильність однієї держави до іншої призводить до багатьох небажаних наслідків. Симпатія до держави-фаворита, сприяючи ілюзії надуманого взаємного інтересу у випадках, коли взаємні інтереси насправді відсутні, і вселяння одній стороні ворожих почуттів щодо іншої втягують першу до участі в спорах і війнах другої без достатніх на те підстав чи виправдань. Вона також веде до надання державі-фавориту привілеїв, у яких відмовлено іншим, що цілком може завдати великої втрати державі, яка надає поступки і безпідставно втрачає те, що слід було б зберегти, та провокує ревнощі, недобрі почуття і намір відплатити сторицею у тих, хто позбавлений аналогічних привілеїв; і марнославним, продажним чи заведеним в оману громадянам (що присвятили себе державі-фавориту) надається можливість жертвувати інтересами своєї власної країни чи зраджувати її і, не накликаючи на себе ганьби, а іноді навіть і набуваючи популярності, приховувати справжні підстави безрозсудних поступок марнославству, корупції чи захопленню під машкарою шляхетного почуття обов’язку, гідного похвали і поваги суспільної думки чи похвального прагнення до загального добра.

Держава, що відчуває щодо іншої ненависть, яка стала звичною, чи симпатію, що ввійшла у звичку, є в якійсь мірі рабом.

Вільному народу слід бути постійно насторожі через небезпеку підступних вивертів іноземного впливу (заклинаю вас вірити мені, співгромадяни), оскільки історія і досвід свідчать, що іноземний вплив є одним з найлютіших ворогів республіканського уряду. Але для того щоб ця настороженість давала користь, вона повинна бути неупередженою, інакше вона стане інструментом того самого впливу, якого слід уникати, замість бути захистом від нього. Надмірна прихильність до однієї іноземної держави і надмірна ворожість до іншої приводять до того, що ті, відносно яких виявляються ці почуття, бачать небезпеку лише з одного боку і не помічають підступного впливу – з іншого. Справжні патріоти, які можуть опиратися інтригам фаворита, стають підозрілими і ненависними, тоді як жертви обману удостоюються оплесків і довіри народу, зраджуючи його інтереси.

Основним правилом поведінки для нас у взаєминах з іноземними державами є розвиток наших торгових відносин з ними при мінімально можливих політичних зв’язках. Оскільки в нас уже виникли зобов’язання, давайте будемо їх виконувати, виявляючи добру волю повною мірою. Але тут і зупинімося. Європа визначила для себе низку першорядних інтересів, які або не стосуються нас, або мають до нас дуже віддалене відношення. Тому їй доводиться встрявати в часті конфлікти, причини яких, по суті, далекі від наших турбот. Отож, нерозумно для нас зв’язувати себе штучними узами з буденними мінливостями її політики чи з настільки ж буденними колізіями її дружніх або ворожих відносин.

Наше географічно віддалене положення дозволяє нам дотримуватись іншого курсу. Якщо ми залишимося народом, що покладається винятково на себе, керованим ефективним урядом, то вже недалекий час, коли ми зможемо зневажити матеріальними втратами від неприємностей, що виходять ззовні; коли ми зможемо зайняти позицію, що забезпечує ретельне дотримання нейтралітету, який ми вирішимо в будь-який момент оголосити; коли ворогуючі держави, усвідомлюючи неможливість зробити придбання за наш рахунок, не будуть легко нас провокувати; коли ми зможемо вибирати між миром і війною, зважаючи на власні інтереси, продиктовані справедливістю.

Чому ж не скористатися перевагами такого особливого положення? Для чого залишати наш власний ґрунт і переходити на чужий? Для чого робити нашу долю залежною від долі будь-якої частини Європи і зв’язувати наш мир і процвітання з проявами честолюбства, суперництва, інтересів, настроїв чи примх Європи?

Я дотримуюсь принципу, однаковою мірою застосовного як до державних, так і до приватних справ, що чесність є найкращою політикою.

Нашим правильним політичним курсом є стримування від постійних союзів з будь-якою частиною закордонного світу, оскільки, по-моєму, ми можемо зараз так робити; і, прошу зрозуміти мене правильно, це не означає, що ми здатні на недотримання вже існуючих зобов’язань. Я дотримуюсь принципу, однаковою мірою застосовного як до державних, так і до приватних справ, що чесність є найкращою політикою. Тому я повторюю: нехай ці зобов’язання дотримуються в їхньому первісному розумінні, але, по-моєму, немає необхідності і було б нерозумним розширювати їх.

Політика, гуманність і наші інтереси диктують необхідність установлення гармонійних відносин з усіма державами. Але навіть наша торгова політика повинна ґрунтуватися на принципах рівності і неупередженості, не прагнучи одержати і не надаючи виняткових привілеїв чи пільг; рахуючись із природним станом речей; розумно розподіляючи і варіюючи торгові потоки, але нічого не нав’язуючи… Не можна зробити більшої помилки, ніж очікувати надання дійсних привілеїв однією державою іншій. Це ілюзія, яку повинен вилікувати досвід і яку повинна відкинути природжена гордість.

Пропонуючи вам, мої співвітчизники, ці поради старого і люблячого вас друга, я не насмілююся сподіватися на те, що вони справлять, як того хотілося б мені, сильне і незабутнє враження. Я можу лише побажати, щоб вони контролювали звичайний прояв емоцій і застерегли нашу країну від того курсу, який до цього часу визначав долю держав. Але я тішу себе надією, що вони виявляться якоюсь мірою корисними хоча б в окремих випадках, що вони зможуть іноді зм’якшити лють партійного духу, застерегти від шкоди закордонних інтриг, захистити від фальшивого патріотизму. Ця надія буде гідною нагородою за стурбованість вашим благополуччям, якою мої поради і були продиктовані.