Читать книгу Промови, що змінили світ - Группа авторов - Страница 9

Український державний, політичний і військовий діяч, гетьман Війська Запорозького

Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 року в Суботові, у родині сотника Чигиринського полку. Здобувши освіту в Києво-братській школі і в єзуїтському колегіумі в Ярославі 9 та Львові, став на службу до польського короля. У 1620—1621 роках брав участь у польсько-турецькій війні, у битві під Цецорою був поранений і потрапив у полон, де пробув два роки. Втікши з полону, Хмельницький повернувся до Суботова і вступив у реєстрове козацтво 10.

До 1647 року він вірою й правдою служив польському королю. Поштовхом до розриву з короною став напад на Суботів підстарости Чаплинського. Хмельницький звернувся по захист до короля Владислава IV, однак відповіддю були глузування на нездатність козаків захищати свої володіння. Наприкінці 1647 року Богдан прибув до Запорізької Січі, де 24 січня наступного року його було проголошено гетьманом. Зібравши військо, Хмельницький пішов у похід проти поляків. За підтримкою кримського хана він здобув низку перемог над польською армією, однак розвинути успіх козакам не вдалося. Розуміючи, що без допомоги ззовні йому не здолати поляків, у 1653 році Хмельницький звернувся до московського царя із проханням про прийняття його в підданство. У січні 1654 року це рішення було закріплено Переяславською радою. Подальший розвиток подій довів, що Москва не збиралася дотримуватися досягнутих домовленостей, не справдилися й плани Хмельницького щодо створення незалежної гетьманської держави. Помер Богдан Хмельницький 27 липня (за іншими даними – у серпні) 1657 року в Чигирині.

●

Після прохання Богдана Хмельницького про прийняття в підданство восени 1653 року Земський собор у Москві ухвалив рішення щодо входження Лівобережжя України до складу Московської держави. 23 жовтня 1653 року цар Олексій Михайлович оголосив війну Речі Посполитій. Незадовго до цього на перемовини з Хмельницьким з Москви було відправлено посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. 31 грудня 1653 року посольство прибуло до Переяслава, де мала відбутися генеральна рада. Через тиждень у Переяслав приїхав і Богдан Хмельницький разом із старшиною. Після наради старшини й московських послів 8 січня 1654 року близько другої години дня бій барабанів скликав жителів міста й прибулих

козаків на майдан перед гетьманським двором. У своїй короткій промові Богдан Хмельницький пояснив причини вибору царя Олексія Михайловича як майбутнього заступника козацького війська. Потім розпочалася церемонія присяги. Від імені царя Бутурлін вручив гетьманові грамоту та відзнаки гетьманської влади: хоругву, булаву та шапку.

Промова гетьмана Богдана Хмельницького в Переяславі

8 січня 1654 року

Панове полковники, осавули, сотники і все Військо Запорозьке і всі православні християни! Відомо вам усім, як нас Бог ослобонив з рук ворогів, що гонять Церкву Божу і кривдять усе християнство нашого східного православ’я. Шість років живемо ми в нашій землі без господаря – у безнастанних війнах і кровопролиттях з гонителями й ворогами нашими, що хочуть винищити Церкву Божу, аби ім’я руське ані згадувалося в землі нашій. Вельми се нам усім докучило, і бачимо, що не можна нам довше жити без царя. Тому нині зібрали ми явну раду всьому народові, аби-сьте вибрали собі господаря з чотирьох, котрого хочете. Перший – цар турецький, багато разів він закликав нас через послів своїх під свою владу. Другий – хан кримський. Третій – король польський: коли того захочемо, він ще й тепер нас може прийняти до давньої ласки. Четвертий – православний государ Великої Росії, цар і великий князь Олексій Михайлович, всія Русі самодержець східний, котрого ми вже шість літ безнастанно собі випрохуємо. Вибирайте, котрого хочете!

Турецький цар – бусурман; усім вам відомо, яку біду терпить братія наша – православні греки, і в якім вони утиску від безбожних. Кримський хан теж бусурман; поневолі прийнявши його в приятелі, які незносні біди ми перетерпіли! А яка неволя, яке нещадне пролиття християнської крові і утиск був від панів польських, того нікому з вас не треба оповідати: всі ви самі знаєте, що за краще вважали вони жида і пса, ніж християнина-брата нашого. Православний же великий государ, цар східний – одного з нами грецького закону, ми з православними Великої Росії одно тіло церковне, що має головою Ісуса Христа.

Православний же великий государ, цар східний – одного з нами грецького закону, ми з православними Великої Росії одно тіло церковне, що має головою Ісуса Христа.

Сей великий християнський государ змилувався над незносними кривдами православної церкви нашої Малої Росії. Не злегковаживши безнастанних наших шестилітніх благань, він прихилив до нас милостиве своє царське серце і прислав до нас своїх великих ближніх людей з царською ласкою. Коли ми тепер його щиро полюбим, то крім його великої руки не знайдемо благотишнішого пристановища. А коли хто з нами в тім не згоден, тепер куди хоче – вільна дорога!

9

Місто в Польщі.

10

Запорозькі козаки, що перебували на державній військовій службі, спочатку в Речі Посполитій, а потім у російського царя, і були записані в спеціальні реєстри, що визначали їх обов’язки та привілеї.