Читать книгу Промови, що змінили світ - Группа авторов - Страница 14

Французький державний діяч і полководець, імператор Франції

Наполеон Бонапарт народився 15 серпня 1769 року в місті Аяччо на Корсиці.

У 1785 році закінчив Паризьке військове училище. Популярності у країні він набув у 1793 році, після блискучої перемоги французів над англійцями під Тулоном, де командував артилерією. У 1794 році отримав звання бригадного генерала. У 1799 році Наполеон, у той час – один з найвідоміших воєначальників французької армії, повернувся з Єгипту до Франції і, скинувши Директорію, що правила тоді, захопив владу в країні. У 1804 році він коронувався як імператор Франції. У ході так званих «наполеонівських війн» до 1808 року під контролем Франції та її імператора опинилася практично вся континентальна Європа. У 1812 році Наполеон спробував захопити Росію, але зазнав невдачі. Повернувшись у Францію, Наполеону вдалося відновити колишню міць своєї армії, однак поразка під Лейпцигом у 1813 році остаточно підірвала його плани підкорити Європу. У 1814 році Париж упав під натиском військ антинаполеонівської коаліції, й імператор був змушений вирушити в заслання на острів Ельба. Наступного року він повернувся до Франції і за підтримкою вірної йому армії зумів знову захопити владу. Однак цей період правління Наполеона тривав усього 100 днів і закінчився після поразки французької армії в битві під Ватерлоо. Наполеона було взято під варту й відправлено на острів Святої Єлени біля берегів Африки, де він і помер 5 травня 1821 року.

●

У замку Фонтенбло, заміській резиденції французьких правителів, серед експонатів можна побачити невеликий столик із цінної деревини. Саме за цим столиком 6 квітня 1814 року Наполеон Бонапарт написав слова: «…імператор, вірний своїй клятві, заявляє, що він відмовляється за себе й своїх дітей від тронів Франції й Італії, тому що немає такої жертви, включаючи його власне життя, якої він не приніс би в ім’я інтересів Франції». Через два тижні, опівдні 20 квітня солдати імператорської гвардії дістали наказ взяти зброю й вишикуватися на парадному дворі. О першій годині дня там з’явився Наполеон і звернувся до гвардії з короткою промовою, після чого покинув Фонтенбло і вирушив у заслання на острів Ельба.

«Солдати моєї старої гвардії!»

20 квітня 1814 року

Солдати моєї старої гвардії! Я прощаюся з вами. Двадцять років я вів вас дорогою честі і слави. У ці останні дні, як і в наші щасливі часи, ви не переставали бути прикладом вірності і відваги. З такими людьми, як ви, наша справа не пропала б, але війна змінюється іншою, нескінченною, громадянською; для Франції це було б величезним лихом. Я пожертвував нашими з вами інтересами в ім’я батьківщини. Я йду, ви ж, друзі мої, продовжуйте служити Франції; її щастя – єдине, що мене турбує, це все, про що я думаю. Не засмучуйтеся через мене; якщо я готовий жити далі, то тільки, щоб служити вашій славі. Я опишу весь шлях, пройдений разом з вами. Прощайте, діти мої! Я хотів би кожного з вас пригорнути до моїх грудей. Я поцілую ваш прапор.

Я йду, ви ж, друзі мої, продовжуйте служити Франції…