Читать книгу Промови, що змінили світ - Группа авторов - Страница 20

14 квітня 1919 року

Брати, я звертаюся головним чином до вас. Брати, події, що сталися за останні кілька днів, були вкрай ганебні для Ахмедабада, а позаяк усе це робилося від мого імені, то я відчуваю сором, і ті, хто несуть відповідальність за ці події, замість того щоб зробити мені честь, зганьбили мене. Якби моє тіло проткнули шпагою, я навряд чи зазнав би більше страждань. Я незліченно багато разів говорив, що сатьяграха не допускає насильства, грабежів і підпалів, а тим часом в ім’я сатьяграхи ви спалювали будинки, силою захоплювали зброю, вимагали гроші, зупиняли потяги, зрізали телеграфний дріт, убивали невинних людей, грабували крамниці і будинки, що належать приватним особам. Якби подібні справи могли врятувати мене від в’язниці й ешафота, то я не хотів би бути врятованим таким чином. Я хочу сказати цілком серйозно, що насильство не стало причиною мого звільнення. Було пущено надзвичайно безглузду чутку, що Анасуябай арештовано. Натовп ще дужче розлютився, безлад посилився. Ви цим самим зганьбили Анасуябай; під приводом її арешту були скоєні огидні справи.

Ці справи жодною мірою не пішли на користь народу. Вони не дали нічого, крім шкоди. Спалені будинки були суспільною власністю, і їх, зрозуміло, доведеться відбудувати за ваш рахунок. Збитки, завдані крамницям, що залишаються зачиненими, є теж вашими збитками. Терор, що панує в місті внаслідок воєнного стану, теж є результатом застосованого вами насильства. Говорять, що багато невинних загинуло в результаті застосування воєнного стану. Якщо це так, то і за це відповідальність падає на діяння, про які я вже говорив. Отже, ви бачите, що всі ці події тільки зашкодили нам. Крім того, ці діяння надзвичайно зашкодили руху сатьяграхи. Якби за моїм арештом сталася цілком мирна агітація, то вже сталося б чи було близьке скасування закону Роулетта. Тепер не варто дивуватися, якщо скасування закону буде відстрочено. Коли мене в п’ятницю випустили з в’язниці, я збирався в суботу знову вирушити в Делі і постаратися, щоб мене знову заарештували; це додало б сили руху, а тепер, замість того щоб їхати в Делі, мені залишається тільки застосувати сатьяграху щодо мого власного народу.

Подібно до того, як я твердо вирішив проводити сатьяграху, не зупиняючись навіть хоча б ціною життя для того, щоб домогтися скасування закону Роулетта, так само я вважаю, що в теперішньому становищі я повинен застосувати сатьяграху щодо нас самих за ті насильства, що відбулися. І я це зроблю, хоча б це мені коштувало життя, доки ми не станемо поводитися цілком мирно і не припинимо насильства над людьми і власністю. Як можу я домагатися ув’язнити мене, доки в мене немає цілковитої віри, що ми не допустимо більше таких помилок? Ті, хто бажають приєднатися до руху сатьяграхи чи допомогти йому, повинні зовсім утриматися від насильства. Вони не повинні вдаватися до нього навіть у тому разі, якщо я буду знову заарештований чи якщо відбудуться які-небудь аналогічні події. Англійці, не тільки чоловіки, але й жінки, змушені були залишити свої житла і піти в захищені пункти до Шахибагу, тому що і їхня віра в нашу безневинність дуже похитнулася. Після деякого міркування ми змушені визнати, що це принизливо для нас. Чим швидше припиниться таке становище, тим краще.

Англійці – наші брати, і наш обов’язок вселити їм віру, що їхня особистість така ж священна для нас, як і наша власна. Це те, що ми називаємо «абайдан» – головний елемент справжньої релігії, без цього сатьяграха перетворюється в «дураграху»14.

Перед нами подвійний обов’язок. По-перше, ми повинні твердо вирішити утримуватися від будь-якого насильства, по-друге, ми повинні покаятися в наших гріхах. Доки ми не покаялися і не усвідомили своїх помилок і відкрито і всенародно не сповідалися в них, ми не змінимо по-справжньому нашої поведінки. Першим кроком тут має бути ось що: ті з нас, хто захопив зброю, повинні її повернути. Далі на доказ того, що ми справді покаялися, ми повинні пожертвувати кожен не менше восьми ана на користь родин осіб, убитих з нашої вини, і хоча ніякі грошові пожертвування не можуть знищити результатів жахливих діянь, скоєних за останні кілька днів, але все-таки наші пожертвування будуть певним доказом нашого каяття. Я сподіваюся, що ніхто не ухилиться від цих пожертвувань під приводом того, що він не брав участі в цих поганих діяннях, тому що, якби ті, хто не брав участі в них, відважно виступали за усунення беззаконня, то чернь наштовхнулася б на перешкоди у своїх діях і відразу зрозуміла б, як погано вона робить. Я дозволю собі сказати, що якби замість того, щоб зі страху давати гроші черні, ми рушили б на захист будинків і на порятунок невинних, не боячись смерті, то ми б мали успіх. Доки в нас не буде такої сміливості, доти злочинці завжди намагатимуться залякати нас і змусити брати участь в їхніх злочинствах. Страх перед смертю одночасно позбавляє нас доблесті і релігії, тому що відсутність доблесті є відсутність віри. Оскільки ми мало зробили для припинення насильства, ми всі є співучасниками в гріховних діяннях, що були скоєні, і тому ми повинні внести нашу скромну лепту на знак нашого каяття. Кожна група може сама влаштувати в себе збір грошей, а зібрані [гроші] через збирача передати мені. Я рекомендував би також, якщо це можливо, протягом доби поститися, що було б деякою спокутою за ці гріхи. Посту треба дотримуватися в домашньому порядку і нема чого юрбами ходити до обмивання.

Я звернув вашу увагу на те, що, по-моєму, є вашим обов’язком. Тепер я повинен подумати про мій власний обов’язок. Моя відповідальність у мільйон разів більша за вашу. Я запропонував народу прийняти сатьяграху, і я жив у вашому середовищі протягом чотирьох років. Я зробив також деякі послуги Ахмедабаду, і громадянам його мають бути більш або менш відомі мої погляди.

Страх перед смертю одночасно позбавляє нас доблесті і релігії, тому що відсутність доблесті є відсутність віри.

Стверджують, що я без достатнього розбору переконував тисячі людей приєднатися до руху. Я визнаю, що це твердження до певної міри правильне, але тільки до певної міри. Кожен може сказати, що якби не було кампанії сатьяграхи, то не було б і цих насильств. За це я вже наклав на себе покарання, по-моєму недостатнє, а саме: я змусив себе відкласти поїздку до Делі з метою домогтися там знову мого арешту, і таким чином повинен був запропонувати тимчасове обмеження сатьяграхи щодо сфери дії. Це для мене болісніше, ніж рана, але такого покарання ще недостатньо, і тому я вирішив поститися три доби, тобто 72 години. Я сподіваюся, що мій пост нікого не засмутить. Я вважаю, що для мене поститися 72 години легше, ніж вам 24. Я наклав на себе покарання, яке я можу відбути. Якщо ви справді відчуваєте жаль з приводу страждань, що чекають на мене, то я прошу вас, щоб цей жаль назавжди утримав вас від участі в злочинних діях, на які я тільки що скаржився.

Запам’ятайте мої слова: ми не завоюємо собі самоврядування, не створимо благополуччя своєї батьківщини, якщо дамо волю насильству і терору. Якби здобути самоврядування і домогтися усунення правопорушень можна було тільки за допомогою насильства над англійцями і за допомогою вбивств, то я волів би обійтися без самоврядування і без усунення правопорушень. Для мене життя втратило б свою цінність, якби Ахмедабад продовжував застосовувати насильство в ім’я істини. Поет назвав Ґуджарат «гарві», великим і славним, Ахмедабад, столиця Ґуджарата, має серед свого населення багато віруючих індусів і магометан. Робити акти публічного насильства в такому місті це все одно, що запалити пожежу в океані. Хто в змозі погасити? Я можу тільки запропонувати як жертву себе, щоб мене спалили в цьому вогні, і тому я прошу вас усіх допомогти в досягненні тієї мети, якої я прагну досягти за допомогою посту. Нехай любов, що штовхнула вас на негідні вчинки, розбудить у вас почуття реального, і якщо ця любов продовжує надихати вас, то постарайтеся, щоб мені не довелося поститися до смерті.

Діяння, що викликали моє невдоволення, очевидно, відбувалися організовано. Тут, мабуть, був певний план, і я переконаний, що за всім цим стоїть якась освічена і розумна людина. Вона, можливо, й освічена, але освіта не освітила її. Такі люди втягнули вас в оману, штовхнувши на подібні справи. Я раджу вам ніколи не піддаватися омані, а цих людей серйозно попрошу переглянути свої погляди. І їм, і вам я рекомендую мою книгу «Хінд Сварадж», яка, на мою думку, може бути надрукована і випущена в обіг, не порушуючи законів.

Запам’ятайте мої слова: ми не завоюємо собі самоврядування, не створимо благополуччя своєї батьківщини, якщо дамо волю насильству і терору.

З фабричних робітників кілька днів страйкували прядильники. Я рекомендую їм негайно стати до праці і домагатися підвищення заробітної плати, якщо вони бажають цього, вже після того, як вони відновлять працю, і робити це в розсудливій формі. Вдаватися до насильства для підвищення заробітної плати рівнозначно самогубству. Я особливо рекомендую робітникам уникати будь-якого насильства. Це в їхніх інтересах, і я нагадую їм про обіцянку, дану Анасуябай мені, що вони завжди утримуватимуться від будь-якого насильства. Я сподіваюся, що всі тепер відновлять роботу.