Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 23

Лихо на мотузку водять (або: ведуть).

«Де ти лихо ходиш?» – «Тебе шукаю!»

Крутнувсь, та й лиха збувсь (здобувсь).

Лихе швидко приходить, а поволі відходить.

Лихо приходить пудами, а виходить фунтами.

Не так скоро лихо вилізе, як влізе.

Лиха не шукай – воно само тебе знайде.

Коли б так за добро, як за лихо.

Коли лихо, то ще й вік довгий.

Коли Бог дасть лихо. Не стямишся, звідки лихо візьметься.

Умій тільки відходити, а лихо то прийде.

Скорий сам набіжить, а на плохого Бог нашле.

Швидкий сам добіжить, а смирного Бог дожене.

На смирного Бог нанесе, а ледаче й само наскочить.

На лихого Бог нанесе, а швидкий сам собі набіжить.

Швидке само на себе набіжить.

І в погоду часом грім ударить.

Нема нічого без лиха.

Щоб лихом жартувати, не треба панувати.

Хто лихом жартує, той же його куштує.

Не ходи де лихо.

Від лиха поли вріж, та втікай.

З лихого торгу хоч би з носом.

– … хоч пішки.

Лихо приключки шукає.

Коли спить лихо – не буди ж його.

Встань, лихо, та не лежи.

Встань, біда, не лежи (як прокидається давнє лихо).

Сиди тихо, поки спить лихо.

– … щоб не знало лихо.

Сиди тихенько, щоб не знало тебе лишенько!

Коли лихо, то сиди тихо.

Лихо, лихо! Нехай буде тихо.

Добро пушить, а лихо сушить.

Якщо на лихо чоловікові іде, то вже зовсім на біду і на велике лихо.

Одно лихо не докучить.

То не лихо, як одно, – а два та три.

Не шукай моря – у калюжі втопишся.

Не море топить – калюжа.

Ти хочеш на гору, а чорт за ногу.

Коли б так за добро, як за лихо.

Не мини мене мій батеньку, – не мине тебе і лиха година.

Якби знав по чому корець лиха.

На лихо Бог дасть розум.

Дасть Бог лихо, то дасть і розум.

Боронь, Боже, нужди, розум найдеться.

Не дай, Боже, нещастя, а розум буде!

Лиха і конем не об'їдеш.

– …і гетьманським конем не об'їдеш.

Сказано лихо – не бути добру!

Кожна людина своє лихо носить.

Кожний у світі своє лихо має.

Де люди, там і лихо.

Хоч би глядів по всій Україні, добра ні найдеш.

І червоні чоботи мулять.

Кожний має свого моля, що його гризе.

Нема такого дерева, щоби на нього птиця не сідала.

Як людина не міркує, а все ж у світі погальмує.

Лихо товар продає.

Більмо окові не шкодить, тілько око не бачить.

Пізнаєш, звідки гримить.

Лихо не вморить, так спотворить.

Де лихо пристане, там і трава в'яне.

Ледве лихо дізналося, де люди живуть.

Лихо штани поре.

Може Господь милосердний не все лихо роздасть, – ще останеться.

Лиха година настала: бувало як кого б'ють, то і нас зовуть.

На все достатній, а на лихо не жадливий.

І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо причепиться.

Багатий на лихо.

– …та на дрібні сльози.

Лихо далося знати.

Лихо погнало.

Лихо спіткало.

І пішло на лихо.

Лихом торгувати.

На лихо здатись.

Насунулось лиха до бісового батька.

Лихо та ще з лихом.

Лихо ж мені неопечене.

Лихо печене.

Ох мені лихо!

І без того лиха ніяково.

Так тяжко добра дочекатися, як з каміння.

Нема йому честі ні від Бога, ні від людей.

Не було добра з роду, не буде і до гробу.

Не було добра змалку, не буде і доостанку.

Не було нам гаразду, та й не буде.

Туди не підскочиш, туди не провалишся.

До Бога не підскочиш, у землю не проб'єшся.

Туди високо, туди глибоко.

Як піде добро в двір, то само йде; а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не зупинеш.

Іде-іде в гору, та як піде і з гори!

Розживемось халяви попікши.

Всього наживеш, і Кузьму батьком назовеш.

Хіба ж таки я послідовніший від усіх!

Хіба ж наша мати вже й кози не варта.

Хіба ж мені не можна в нашій хаті пісні співати.

За кума битий, і в кума не бути!

Чи ми знаємо сліпий народ.

Бідна моя головонько.

Люди до церкви з пасками, а мій батько в очерет за качками.

А Біг його святий знає, що він думає, гадає.

І вже у старої казки! бодай не казать.

Добрі зуби, що і кисіль їдять.

Добре говорить – кого не болить.

Там нас люблять, де нас нема.

Де каша з маслом, там нас нема.

Там добре, де нас нема.

– … а ми прийдем і другим попсуєм.

Видно на роду так написано.

Не до поросят свині, коли свиню смалять.

– … свині, як вовки свиню їдять.

Пішли мої літа, як вітри кругом світа.

Не минула мене лиха година.

Господи, злізь та подивися.

Держись берега, а риба буде.

Тарах щастя в хату (несподіване лихо).

Шелеп щастя у хату.

Цінь, цінь, тарара! Усюди діра, та нікуди вилізти. (Ніби так синиця в клітці говорила. Кажуть, як присікається щось: біда, халепа і т. д.) Ну, і що йому казати!

Що ти будеш казати!

Хоч не питайся.

Прогнівили Бога.

Хоч ти Божу Матір проси!

Хоч до Бога реви.

Хоч сядь, та й плач.

– … та ридай.

Хоч плач, пане, – коса не бере!

Сохрани, Мати Божа!

Крий, Божа Мати!

Боже мій, світе мій!

Хоч утікай!

Хоч що хоч роби!

Хоч що хоч, те й роби!

Хоч живий лізь у яму.

Живцем би в яму пішов.

Лучче б свята присипала (або: пригорнула).

Хоч і в прірву!

– … йди.

Хоч провалися в безодню!

Хоч крізь землю йди!

– … провались!

Хоч сирої землі хапайся!

Тільки ходу, що з моста та У воду.

Просто з моста та у воду.

Вже мені і в пеклі гірше не буде.

Ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь біс батька яка.

А вже ж тії кучері мені надокучили.

Говорив би, та і слів нема; плакав би, та і сліз нема.

Тілько що з ніг не звалить (лихо, хороба і т. д.).

Забили мені баки, з'їдять мене собаки.

Тепер її і кури заклюють (задзьобають).

Як так, то скоро нас і кури загребуть.

Та вже нас і кури загребли.

Зо всякого села по скурвому сину.

Як горілку п'ють, то мене минають; а як ся б'ють, то від мене починають.

У макогонову юшку впала (всі нападаються).

Як горох при дорозі.

– … хто йде, то й скубне.

– … где не мине.

– … за стручок скубне.

Як хмара на нас спала (лихо несподіване).

Як туча спала.

Ні з'їсть, ні вип'є, ні гарно не вбереться.

Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов.

Уродився на свою годину.

І ворогові сего б не зичив (бажав).

Великий світ, та нема де дітися.

Тяжко плисти проти води.

Нащо мені золото, срібло, як жити не добре.

А мені бугай виссав.

Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

О нашу то шкуру ходить.

І холодно, і голодно, а ще й до дому далеко.

– … і голодно, і голо, і босо, та й до дому далеко.

Не бачить світа, як сліпа курка зерна.

Живий до Бога лізе.

Не з добра побігла з двора.

Аби цвіт, а маку й ніт (нема).

Життя проводить собаче.

Живе так, як сорока на плоті.

– … хто йде, сполохне.

Не бачив гіркого, не бачить і солодкого.

Угадай земляк, скільки миль до Львова (питають кому прийшлося круто).

Труби, Грицю, в рукавицю.

Як вели медведя до меду, то вуха урвали; а як тягнули від меду, то й хвіст урвали.

І наш Бог не вбог.

Таку Біг коляду дав.

«Чого ти, мамо, боса?» – «Так довелося!»

Так наша піч пече.

Так вже його піч спекла, так його паляничить.

Це неначе наслано.

Чи таке долище, чи таке дворище!

Чи по дворищу, чи по долищу.

Під тобою лід зростає, а підо мною мерзне.

Пішло уже мені з Петрового дня.

Як піде з Петрового дня, то буде щодня.

До нашого берега ніщо добре не припливе.

– … як не кізяк, то тріска.

Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одне поліно, та й те не горить.

Де коротко, там і рветься.

Побила мене лиха година.

– … ота чужа нива, та позичений серп.

Багато злого, та одного.

От тепер-то в нас кобила порох поїла.

Випити добру повну (набратись лиха).

Маюся як в терню.

Б'юся як риба об лід.

Тиняється, як старець попід тином.

Дожився до самого краю.

Кажуть, що з лиха вмреш – отже ні!

А правда наша п'яна спить.