Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 30

Гордим Бог – збиває рог.

Горда душа в убогім тілі.

Чоловік гордий, як пузир водний.

Змирився, наче вовк.

Блоха усе костричиться (гордують – от не тільки вельможні, а й дурні лопушані).

Підняв морду так, що й кочергою носа не дістанеш.

І через гріб плює (горде).

Через голови плює (горде, чванькувате).

Куди ж тобі – як задрав ніс! Завернув ніс.

Кирпу гнути.

Не дми йому в ус (великий він пан).

Ні з вівсом не приступиш (таке сердите, бундючне і т. д.).

Ти до неї косю-косю, а вона і голову дере.

Не чув і пупа на череві той небощик.

Колос повний гнеться до землі, а пустий до гори стирчить.

Запишався, як котеня в попелі.

Запишався, як Берко в колоді.

Пишається, як корова в хомуті.

Дере голову, як попова кобила.

І через губу не плюне.

Киває головою, як кобила.

– … в Спасівку.

Чи дурень, чи пишний, чи в дурного зимував!

Чи ялося свиням на росу ходити!

Взявся під боки, та й думає, що пан.

Ходить, як індик Переяславський.

Походжає, як пава.

Оце сіла – так, як рахмистриня.

Ото, який великий пан.

Це тільки панська пиха.

Величається, як заяць хвостом.

Набрався панської юхи.

Надарив Бог зайця хвостом.

Величається, мов попадя на весіллі.

Величається, як куций бик в череді.

Величається, як свиня в болоті.

Розходивсь, як порося на орчику.

Величається, як чумацька воша.

У хмару заходить (заноситься розумом, величається).

Дметься, як жаба проти вола.

Дметься, як жаба на лопуху.

Надувся, як вош на мороз.

Дметься, як шкурка на вогні.

Надувся, як лопух на вогні.

І гнеться, і дметься, як лопух на жарках.

Дується, як легке в горшку.

Дмись, не дмись, волом не будеш.

Нехай дметься, аж розідметься.

Хизується, неначе на прив'язці.

Чваниться, як дурень латкою.

Пнуться, як грішні душі до пекла.

Чваниться, наче тая кобила, що віз побила.

Завдається, як кінь порожньою торбою.

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.

Якби хвіст мав, то б усім людям боки поодбивав.

То не я, то попова свиня.

– … дайте корець браги.

Нема – як попова свиня.

Нема понад попову свиню.

Нема над ню, і над війтову свиню.

Нема в світі понад нас!

Ось то ми!

Наше тільки й добре.

Тільки наше й хороше.

Наше все славно.

– … наше і остро, і велично.

Якби не ми, то б ви вдома не були (або: якби не ви і не ми, то б ми тут не були).

Без мене і хліб ся не змеле.

Знайте наших!

Знайте нас!

Ми кислиці: з нас квас.

О це ж і я – що хорошеє ім'я.

І святі і багаті (ні приступу до них нема).

Нащо цяя чвань поросяча!

Пихи на три штихи.

Злидні без пихи не живуть.

Перше коло чобіт ходив, а тепер не знає, як в них ступати.

У свого батька і хлів зачиняв, а в нашого не хоче і хати.

Твій батько і хлів зачиняв, а ти не хочеш і хати причинити.

Ні пава, ні ґава.

Толкуй бала, вона плахти ткала.

Балакай, бабо, дещо: вона плахти тче.

Коли б не Опанас, не було б тут і нас.

Ні приступу!

Без ломаки до нього і не приступай.

Без друка не приступай!

До нього не приступай без дрючка.

Не заступай сонця (не перебаранчай величатись).

Побратались свиня з пастухом (як хто дме губу, щоб до значніших).

Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом.

Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає.

Ворона, ворона! і де ти літала, що в царський двір попала.

Не літай ворона, в чужії хороми.

Не літать вороні у панські хороми.

Не дивись високо, бо запорошиш око.

Не літай зависоко, бо низько впадеш.

Високо літає, та низько сідає.

– … летів, а низько сів.

Як не летіло – та вдарилось!

Як упав, то й пропав.

На жито орали, а й гречки нема.

Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу.

Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу.

Нема чоловіка без вади.

Нема нічого без «але».

В болоті не без чорта.

– … в сім'ї не без п'яниці.

І межи доброю капустотю, буває багато гнилих качанів.

Є люди, є і людиська.

Час часові різний – і чоловік чоловіку.

Народ – як товар у череді: усякі є.

Де люди, там нуди.

Кривого дерева в лісі найбільше.

Хто в болото лізе, того ще й пхнуть.

Люд вже давно каверзує – з того лихо і плазує.