Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 39

Хитрощі та мудрощі.

Ти вже святий та Божий! Чоловічина!

Одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу (шахрай).

То непевна, то хитра пташка.

Хитрий, як лисиця.

Хитрий, як біс (або: чорт).

Хитрує, як вовк.

Хитрує, як собака.

Підкрадається, як вовк.

Кракає, як ворона, а хитрий, як чорт.

Хитрий, як чорт, а дурний, як ворона.

А чого ж ви, люди добрі, мовчите?

Я за себе сказав.

Усе я, та я – чом же ще ви не говорите? (Питає господар робітників: хто вип'є по чарці? – та хоч би я! – озивається один. Випив, покашляв, втерся. – А хто вип'є по другій. – Та хоч би і по другій, я! – А хто по третій? – Та як по третій, то по третій випив би цей знову. – А хто піде завтра молотити? – Та що це я і я, та говоріть щось ви, люди добрі, і т. д.).

Хитрий, як чорт, дурний, як ворона, а впертий, як свиня.

Кум красно говорить, але кривий писок має.

Ангельські волоса, а чортова голова.

Голос, як сурмонька, – але ж чортова думонька.

Янгольський голосок, а чортова думка.

Слова твої ласкавії, та чортова думка.

Слово з маслечком, та чортова думка.

Слова масні, а пироги пісні.

На словах, як на цимбалах.

– … як на органах, а на ділі, як на балалайці.

На ділі, – наче на кобзі.

М'яко стеле, та твердо спати.

Добре говорить, а зле творить.

Облесний, як собака.

Без мила в душу лізе.

Уже язик такий, як вулична китайка.

Куди вітер, туди й він.

Крутиться, як тріска в ополонці.

Його і в ступі товкачем не влучиш.

Зробив (або: Був) Хома, та й дома нема.

В'ється, як гадина.

Вертить хвостом.

Крутить хвостиками.

Вертиться, як чорт в бочці.

Крутить, як циган сонцем.

І нашому Богу, і вашому.

Він ні нам, ні вам.

Поможи, Боже, і нашим, і вашим!

– Помагай, Біг, нашим!

– А котрі ж ваші?

– Котрі подужають!

За тим Боже, хто зможе.

Хто дужчий, той лучший.

Двом богам ніколи не молитись.

Перед паном Хведором, розходився ходором (кланяється, та ще не знати перед ким).

У свято дзвониш (догоджає значним).

Сюди гав – туди дзяв (і нашим і вашим).

Бач, який викрутень.

По кривому шляху поїхав.

Підлазить, як чорт під монастир.

Його і в ложці не піймаєш.

І в корці води не піймаєш.

Його і в окропі на піймаєш.

Його і в ступі не влучиш.

Замкни перед чортом двері, то він тобі вікном.

По правді роби, по правді й очі повилазять.

У тихому болоті чорти плодяться (водяться, живуть).

Тиха вода людей топить, а бистра тільки лякає.

Тиха вода греблі рве.

– … вода береги ломить.

– … а бистра гатить (тамує).

Од тиха все лихо.

З тихеньких все лихо встає (виходить). Ходить, як овечка, а буцкає, як баран.

Телят боїться, а воли краде.

Не кождий слабий, що стогне.

Не кожний спить, що храпить.

Знишка та зтишка.

Спідтишка греблі рве.

Так як та свиня: стишка мішки рве.

Спідтишка литки рве.

Мов собака спідтишка.

Вліз, як сучка у глечик.

Гляне – молоко скисне.

Зігнувсь у три погибелі (від лиха, або прикидається).

Зашморгом цей дивиться.

Очима світить, а (або: Ет, в очі світить, а поза очі) боком душу тягне.

Потайного собаки треба гірше боятися (або: гірше бійся).

Інший в ноги кланяється, а за п'яти кусає.

Чоловік нічого: так собі – маленька собачка.

Скулився, стулився… гей, пес! ще й хвіст підтягнув (піджав).

Собачого трохи, та ще й потайний.

Добрий був би чоловік, та собаками підшитий.

Собаками підбитий.

Лисом підшитий, псом підбитий.

Жметься, гнеться – як кулявий дідько.

Він і вкусить, і меду дасть.

Вкладається, як чортяка в мисочку.

На язиці мід, а під язиком лід.

Ей, стережися тої омани, як вогню.

Та то ще, гляди марево! Марево, паноче, увесь світ мороче.

Були такі дурні, що нас дурили.

Зі своїм хлібом пообідаєш (не обдуриш, шкода).

А до Межибожа кіз кувати! (Межибож давно належав до Четвертинських).

Мудрий мазур! (Кажуть на того, хто підходив одурити, та даром).

Пропив міх (як украв), то й на батька гріх.

Мудрагель! Куропатву з'їв, а сказав, що сама вгризлася.

Дмитер хитер: з'їв курку, та сказав – сама полетіла.

Хоминий чай (фальш).

Пнявся, як на стіну дрався (хитрував, а воно ще хитріше, перехитрувало).

Підлесливість гірше отрути (або: Підхлібство гірше трутизни).

Хитрощами недовго проживеш.

По цей дуб миля! (більше не обдурять).

Мудрий не дасться за ніс водити.

Чоловік дасться, – лише раз з розуму вести.

Раз тільки козу на лід нагнати можна.

Раз ошукаєш, а потім не вдасться.

Ніякої обмани тут нема.

До нього і на козі не під'їдеш.

Треба рано встати, аби його ошукати.

Яке маленьке, а не несе ложки за вухо!

Ложки за ухо не занесеш.

На мід, а не на жовч, люди мух ловлять.

Стали думать та гадать, якби в шори убрать, а самим десь дальше мандрувать.

Вивів його в поле.

Продав пса за лиса.

Пришви пришив.

Ману пустив (напустив).

Підвів наче під монастир.

Так мене підвів, як дурну під монастир.

Підвів під пень кашляти.

В свої чоботи хоче його взути.

В постоли вбути.

Як узялись підлещуванням підходити.

Продав кота в торбі.

Купив кота в мішку.

Манить, як кота мишею.

Манить, як горобця на полову.

Мани, та й мани – як горобця на полову.

За ніс кого водити.

Дає собі по носі грати.

Накадив йому під ніс (підлестився).

Він теє веде (морочить), як швець женився.

Сим-тим баба ляха здурила.

Убрав у шори.

У шори вбрати.

Так до нього штучно підійшов!

Під'їхав його так, що тільки ушима стрепенув.

Пошив у дурні!

В мутній воді рибу ловить.

Бог з вами, що знаю за вами, а що за мною – то мовчіть.

Моя хата скраю: я нічого не знаю.

Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти, та й мовчи.

Наше діло мірошницьке: підкрутив, та й сів.

– … накрути та й сядь.

Ні всюд, ні втуд, а все прибудь.

Хочеться так, щоб хитро-мудро, та невеликим коштом.

Блоха кусає, а за що, не знає.

Чоловік зерно сіє, а чорт кукіль.

Чорте, де йдеш? – Болото палити!

– Не буде горіти! – Добре мені пакість зробити!

Видав, як наче на заріз.