Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 31

Той, що хвалиться, то він лучче мається, як той, що не хвалиться.

Власна хвальба не платить.

Ледача хвала, сама себе хвалить.

Хвальба сорочки не дасть.

Хто ся сам хвалить, той злих сусідів має.

Хвали чуже, – своє і без похвали добре.

Погана та дівка, що сама себе хвалить.

Робота сама за себе скаже.

Добро само себе хвалить, а зло похвали не гідне.

Дочку мати хвалила – поки з рук звалила.

Хороша дочка, як мати хвалить (якби хто з боку похвалив).

– Чия справа? – Війтова! – А хто судить? – Війт!

Багатого з хвастливим не розпізнаєш.

У мене чого-того не купити.

В нас і без гостей так.

Мій верх і заткало (моє зверху).

М'ясом хвалиться, а воно і юшки не їло.

Тільки пір'я, а м'ясо чуже (хвалиться позиченим).

Нема ні в кому правди – тільки в мені, і ще в Бозі трошки.

Тілько людей, що Хома в церкві.

Умер Хома – й добра нема.

Хвали мене, губонько, бо як не похвалиш, то я тебе роздеру.

Про свято держав, та у будень сказав.

Тебе і на собачій вулиці хвалять.

Про тебе і в шпиталях шепчуть.

Тебе і та (свиня) хвалила, що по городі ходила.

Не одна баба пліт згородила (може дід хоч кілля бив).

Хвіц – міц, не буде з того ніц.

Бігає, як курка з яйцем.

Розносивсь, як чорт з бубном.

Носиться, як з писаною торбою.

Носиться, як дурень зі ступою.

Носиться, як кіт з оселедцем.

Носиться, як кіт із салом.

Не видав Гриць нагавиць: то ся вбирає, то розбирає.

Не вважайте, люди добрі, що я швець: говоріть зі мною, як з простим.

Хвалящому і Бог не помагає.

Не хвались, а Богу молись.

Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу.

Не хвались, як ідеш в поле, а хвались, як ідеш з поля.

Поперед невода риб не лови.

Не продавай вовка, аж його заб'єш.

Не гостри ножа, доки не зловив барана.

Не стріляй наперед.

Не кажи «гоп», поки не перескочиш.

По Божому гречка родить (як хто задумує наперед).

Товкач муку покаже (не хвались наперед).

Ще не зловив, а вже скубе.

Не скуби, поки не зловив.

Раз случилось хробаку на віку, та вже й га!

Трапилося хробаку раз на віку влізти в моркву.

Дивись який кінець буде.

Слідкуй за кінцем кожної справи.

Ще косовиці нема, а ми вже сіно возимо.

Де ще у Бога теє літо, а він вже косу клепає (по Різдві).

П'є на вовчу шкуру.

Теля каже: «будь ласкав», а тот уже з довбнею.

Помаленьку, бо спинку зломиш!

Де ще у Бога той Великдень, а він уже з крашанками!

– … уже й з пасками!

Хрестять люди, хоч ся ще не уродило.

Тоє хрести, що вродиться.

Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити.

Славні бубни за горами, а прийдеш ближче – собача шкура.

– … бубон за горами, а близько – як коробка.

Не все то золото, що блищить.

Твоя слава велика: сім сіл – один віл.

Був колись дворянин, та чорт ім'я перемінив.

Убий – та й виграй.

Убий та й виграй, – умри та й оженися.