Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 24

Біда не спить, а по людях ходить.

Хто в біді – біду стерпить, а хто в гаразді – щоб ніколи біди не знав! Біда біду породила, а біду чорт.

– … чортова мати.

– … а біди чорт не візьме.

Не то біда, що плаче, а то біда, що скаче.

Не я скачу – біда плаче.

– … моя душа їсти хоче.

Трудно вийти з біди, як каменю з води. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Біда з бідою іде, і бідою поганяє.

Одна біда тягне за собою і другу.

Як одна біда іде, то й другу за собою веде.

Біда, та й за біду зачепилася.

Горе, та ще й за горе зачепилось. Біда біду тримає.

Біда за біду чіпляється – як у ланцюзі кільце за кільце.

Біда біду перебуде – одна згине десять буде.

Біда біду гонить.

Біда за бідою ходить.

Яка біда уродилась, така і згине.

Біда навкулачки товчеться (великі нестатки), кулаками б'ється.

Кого біда учепиться, того тримається руками і ногами.

Біда здибає легко, а трудно її збутися.

Від біди не в воду.

Біди ні продати ні проміняти.

І грім біди не заб'є.

Як Бог дасть, і в печі не замажешся.

Не в піч замазатись, та й не з моста у воду.

Біда найде, хоч сонце зайде.

– … біда не спить.

Воли, коні на оборі, а біда поперед очі.

Не клич біди до себе, вона сама прийде до тебе.

Не буди біди, коли спить.

Біди не шукати.

– … сама біда знайде.

Біда за плечима.

До біди сім верств.

До біди не далеко.

– … доскочити.

До біди ще три дні.

До біди не довго.

О біду не трудно.

На біду не багато треба.

Коли б так на гору, як на біду.

Одна біда – не біда; от – коли дві, або три біди разом!

Біда нікого не красить.

Одна біда чоловікові не докучить, а десять!

Біда не дуда: як стане дути, то аж слези йдуть.

Не так-то і встати, як впасти.

Як припече, то втече.

– … то він сам до чорта втече (—… або: з того місця).

Допекло, так і утекло.

Кому біда докучить, той ся розуму научить.

Біда учить хліба.

Навчить біда попити, як нема чого вхопити.

Коли дасть Бог біду, то і розум добрий.

Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає.

Не знавши біди, не буде добра.

Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.

Біда не знає приказу.

Що-що, а біда завше здибає.

Біда як схоче, то на гладкій дорозі здибає.

Гараздові не хоче, а біді мусить.

Гаразду знести не може, а біду терпить.

Піди і до Кракова, всюди біда однакова; піди і за Карпати, то треба бідувати.

Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда.

Смерть за плечима, а біді весілля.

Голові клопіт, а біді весілля.

Біда біді, на свободі.

Інший молодий літами, та старий бідами.

Хто біди не знає – нехай мене спитає.

«Що у вас чувати?» – «Гаразд із бідою!»

Йде біда – відчиняй ворота.

Впав в біду, як курка в борщ.

Упав у тісну діру.

От біда – та й годі!

Лихо та й годі!

Біда боками преться (зі всіх боків).

З бідою як з рідною мамою.

Куди мах, туди мах, то все біду по зубах.