Читать книгу Українські прислів’я і приказки - Группа авторов - Страница 43

Плохий

Такий плохий, хоч у вухо бий. Я такий, як хліб м'який.

Сметана на голові встоялась би.

М'який як подушка.

І води не помутить.

Ходить, як лин по дну (тихо).

Живу тихо, без плюскоти.

А, сякий-такий, сухий та немазаний (з ласкою, найчастіше до дітей).

Сякий-такий, немазаний!

Щоб я від вас лиця не відвернула.

Бог вам… батько! (Ніби заведе на лайку, а скінчить божо. – Хай вам Бог).

Із курей та з гусей, та на твого тата, та на твою маму.

А щоб тебе взяла лиха драчка.

Бодай тебе квочка вбила.

Щоб ти не діждав – гречаної паски їсти!

Бодай ти упився! А, щоб ти упився і повалився! Бодай же ти пропала – курка ногу стоптала! Я не курка, горобець, наш Іванко молодець.

Бодай тебе курка копнула, або добре рак урачив.

А щоб же вас Бог любив!

Щоб тебе добра година знала!

Нехай тебе чорт візьме!

Як мене візьме чорт, то Богові віддасть, а як тебе – то не дасть нікому!

А вбило б тебе безроге теля!

Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою.

А щоб тебе муха вбрикнула!

А щоб тебе Хома (хом'як) вбрикнув!

Нехай тобі абищо!

Нехай тобі ледащо!

Щоб тобі воша в потилицю!

А щоб тобі копа літ!

А матері твоїй – індик печений!

А матері твоїй книш!

Матері твоїй дуля! Матері твоїй – сто карбованців!

Копійка вашому батькові! Щоб ви в жито головою!

Щоб тебе у жито головою!

А батькові твоєму гарбуз печений!

– … гарбуз, гарбуз, злий сину!

Гарбуз мамі, а татові диня!

А, батькові твоєму жито родило!

Батькові твоєму хліб житній!

А матері твоїй ковінька!

Батькові твоєму – добро!

А щоб ти під вінцем стала.

Спокій

Святий спокою добре (гаразд) з тобою!

Добре життя, коли сварки нема.

Де незгода, там часто шкода.

Ліпша солом'яна згода, як золота звада.

Згода будує, а незгода руйнує.

Коли тихо, не буде лихо.

Худий мир гірше лихої сварки.

Сварка не сватьба.

Не вдавайся в сварку, бо будеш битий.

Треба ходити, як лину по дну.

Ходи, як лин по дну.

Ходи тихо, як лин по дну, що ні до кого не доторкається.

За піччю сиди та кашу їж!

Сиди дома та мовчи (або: та не шкодь)!

Чортзна-що – щоб і посудини не поганило.

Як чортзна-що, – не чіпати, щоб і посуди не запаскудити.

Не займай гною, не буде воняти.

Не чіпай посліду на дорозі, бо як торкнеш, буде смердіти.

Не руш, бо завоняє.

Не займай гада, не каляй вида.

Фук на фук як піде, то побачиш, що з цього нічого не буде.

І баран буцне, як зачепиш (кожне бороняється – відбивається як нападають).

З чортом не змагатись.

Засунь, нехай не віє.

Не все те переймати, що на воді пливе.

Хіба то переймеш, що по воді пливе!

Без підпалу і дрова не горять.

Від жару і камінь трісне.

Проти вогню і камінь лопне.

Слово жорстоке викликає гнів.

Вогню вогнем не погасиш, а шукай води.

Ласкаве телятко дві мами ссе (а бистре, буйне ні одної. – А лихе і погане ні одної не виссе).

Ладом усе можна.

Покора стіну пробиває.

Покірної голови меч не займає.

Не переорюй межі нікому.

Багато дечого за жарт приймай.

Коли не реч, то не переч.

Не бурчи, та навчи.

Не кричи, а ліпше навчи.

Як питається, так на розум наведи.

Хоч лясь, та тільки не цурайсь.

Нам батьківщини не ділити.

Якби святі дім перелетіли.

І кривим оком не погляне.

Сварка на воротях не висить.

Святий на святого часом скривиться.

І між святими буває часом суперечка.

Нема тої хатки, де б не було звадки.

Нема риби без ості (кості), а чоловіка без злості.

Риба не без кості, а людина не без злості.

Горобець маленький, а серденько має.

Хоч який горобець малий, а серце має.

Горобець малий та сердиться, а то щоб чоловік не сердився.

Коні б'ються, а лошат водять.

Завзятий

Завзяте, як панське щеня.

Сей з зубами родився.

Еге! ця на обидві кована (кута).

Не плюй, бо вона й сама чвіркне.

Баба з кованим носом.

Це така баба, що чорт її на вилах чоботи віддавав.

Становиться, як окунь проти води.

Йому і чорт не брат.

– … не пан.

Хоч вріж, то не потече.

Хоч прив'яжи, то відгризеться.

Це таке, що не вступиться ні кінному, ні пішому.

Не дасть собі в кашу наплювати.

Хоч на споді лежатиму, а в вічі плюватиму.

Та вже щоб я рачки ліз, а свого доконаю.

Хоч умирає, а все-таки пальцем киває.

Лаяла, лаяла, – насилу ціле село перелаяла.

Оттак, матінко, лихії люди! Як напало на мене сім перекупок, то я ледве відгризлася.

Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то на силу відгризлася.

Напало на мене сім сіл, та я дала всім отпір.

Коли б сім собак, то б від усіх сімох від'їлася.

Така, що постав сім терлиць, то переб'є.

Січе, як ціпом.

Гострий, як бритва.

Сердитий

Без сили – надаремний гнів.

Сердита собака – вовкові користь.

Сердите не буває сите.

На гнів нема ліків.

Не давай серцю волю, бо сама підеш до неволі.

Вскромнить своє серце.

Не той сильний, що камінь виверне, – тільки сильний той, що серце своє вдержить.

Сердитий, як собака.

О, як затрусить зеленим маком, так держись берега! (Як розсердиться, найчастіше господар, і почне на всіх – «ну ж! та повертайсь! та ногами!»).

Важким духом дише.

Коли б то можна, то він би всіх поїв.

Жалке (або: сердите), як кропива.

Рогата скотина вдасться, то всіх коле.

Досада скребе, як кітка лабою.

Ну, вже намурмосилась.

Віддув губи, як копиці.

Таке то гречане – аж репається.

– … свахо! як гречане, то й порепалось.